Якось нам у спадок дістався багаторічний Зінгер. Дерев’яну частину довелося пошпаклювати і пофарбувати, бо вона була в поганому стані. Він шиє, здебільшого завдяки моїй тітці, яка телефоном дає цінні вказівки з експлуатації.
На металічній частині є серійний номер і якщо зайти на сайт Зінгера мош взати скіки їй років, на час перевірки було 142, це було кілька років тому.
Тут він шиє і не будь шо, а сінтєпон. Перед Новим роком ми з ним знатно попрацювали, пошили полосаті сідушки на кухонні крісла, а оце на фото він шиє чергову подушечку, два шари меблевої тканини і сінтєпот, отакий він у мене чарівний. За час передноворічного марафону я навчилася з ним обходитися так, щоб він був задоволений і я отримувала бажаний результат. Це десь 7, 8, 9, 10 і 11 річ, яку я пошила в своєму житті. Я таксєшна швея, але маю те, що хочу. Ще в мене є від нього інструкція он інгліш, виканючена на якомусь сумнівному форумі, але вона помагає всиляти нитку.
Pingback: Мої забаганки | Lily()