Вони кажуть «poor, but sexy». Якось в кафе у мене був вигляд на чоловічий пісуар, а те, що там служило дверима, не було покликане прикривати кімнату від сторонніх очей. Чарівне місто, рай для митця, вже не кажу про супердоступні ціни на життя.
Класичне фото, куди ж без нього.
Конкуренти Сіменс і щось там про будівництво першого метро.
Це колись був крематорій, а зараз це місце для івентів, можна собі весілля замовити.
Під кожним будинком така меморіальна бруківка, в пам’ять про євреїв, які були депортовані в концтабори і там закатовані.
А це інший меморіал, це вишка з якої розстрілювали перебіжчиків зі східної частини міста. Взагалі все місто переповнене пам’яттю про стіну і її жертв, німці люблять меморіали. Це дуже розумний хід, українцям теж так треба кричати про Голодомор.
Оце плитка, хз чи це реклама чи мистецтво, чи що, але дуже симпатичне.