Нам якимось чудом пощастило використати нашу медичну страховку за час нашої поїздки. Нічо не віщувало біди, але зубні нерви штука непередбачувана, навіть якщо за місяць до від’їзду ви той зуб лікували. Гріх було не спробувати нашу страховку на зуб :D
Коли ми вибирали страхову компанію, то Іринка порадила нам найдешевшу, звуть її Українська пожежно-страхова компанія, сайт тіки на російській, ги. Це було класно, бо юзати ми її не збиралися. Ми пішли туди, там люди були дуже привітні, нам сподобалося.
Коли справа дійшла до діла, то в нас був вибір чи дзвонити в страхову компанію чи заплатити самим і потім отримати відшкодування. Оскільки сума була невелика, то ми вирішили заплатити. Уважно читали інфу з листочка на страховці, крім чека ми мусіли мати листочок з діагнозом, ми його виканючили, на мило написали на протязі 24 годин. З нами зідзвонився оператор і спитав шо сталося. Вопшем все що треба було від нас зробили, з зубом розібралися, поїхали далі.
Оскіки вернулися ми не до дому, а ще заїхали по дорозі до мами в Чернівці, там і звернулися в страхову компанію. Зараз буде розповідь про пекельний відділ УПСК в Чернівцях. Щоб не перетворити це в брудну лайку в їхню сторону всі нецензурні слова я постараюся не писати.
По-перше, хрєн її найдеш. На вулиці Руській 4а, як це написано на сайті ніякої Української пожежно-страхової компанії нема. Дівчинка з турагенства співчутливо каже, що її тут часто шукають. Звоним в підтримку, потім в саме відділення. Приходим.
Радісно сповіщаєм, що ми їхній страховий випадок. Молода розмальована баришня каже, щас я вас проведу до спеціаліста, явно не рада нашому приходу. Йдем до Галини Михайлівни, совдеповська пенсіонєрка, боді гард такий собі. Каже, а документи всі маєте, канєшно маєм, ми ж бумашку читали. Каже, а печаті то на діагнозі нема. А, кажу, в вашій бумашці не пише шо діагноз має бути з печаткою. Хе, мало лі шо там пише, каже їхня начальніца. Дуже хамовита пані, дуже. Каже це не годиться, і чек у вас не фіскальний. От біда, а на чеку пише шо фіскальний. Панянки дружно перейшли на підвищений тон. Кажем, а чо ви не хочете перевірити, подзвоніть, і на чеку і на діагнозі ті самі реквізити. А це не їхні повноваження, щоб ви знали, це ше будуть провіряти. Ну бля, якого хєра ви мені голову морочите, якщо ви тут не при ділах. На наше логічне зауваження, що нас тут хочуть намахати, дірєктор каже мені, що ци ви не мене кричете, вийдіть за двері успокойтеся, потім зайдете. До мене, до клієнта, який приніс їм гроші, учілкою мабуть була. Бачать, що ми здаватися не збираємося, кажуть ну ладно, заповнюйте заяву, там провірять і побачать. І тут ми подумали, що ці курві дочки можуть справити вплив на рішення по нашій справі. І по плану ми встигаємо на останній день в наше відділення в Суми. Телефонна підтримка нам сказала 10 днів, а от в бумашці написано 15. Намагаємося уточнити так скіки в нас днів є не звернення. Дірєхтор каже, а знаю я, що в цих бумашках пише, в мене таких тонни. Отак ми знаєм продукт, який продаєм. Забираємо бумашки і йдем.
Тіко я була дуже зла і вже свій відгук вони заробили, але шо відгук без імен, того вертаємся питати ім’я.
— Ім’я ваше як, — кажу до директорки,— шановна пані?
— Вікторія.
Даю зрозуміти, що мене цікавить більше.
— Вікторія Олександрівна!
Точно якраз атавізм по-батькові мене цікавить, не витримую:
— Та фамілія, пані.
— Гуцул.
Ну Гуцул Вікторія Олександрівна, курва ви ще та:) Один знайомий юрист розповів нашо на нас так насілися. Бо вони хотіли відкат з наших грошенят, того й давали нам зрозуміти, що у нас нема ніяких шансів. Вся хохма в тому, що винні вони нам були 400 гривень.
І да в Сумах нам спокійно все віддали, поспівчували пригоді з зубом. На 5 гривень меньше, але віддали.
Пишу це не для фірми, яка мала би прийняти яке рішення по таких горе-співробітниках, а для тих хто наївно піде страхуватися в чернівецьке відділення Української пожежно-страхової компанії, не робіть цього, це погана ідея. Дуже погана.