Усі давно знали про його існування, а ми зібралися з духом і поюзали його. Ну не то щоб самі прямо зібралися, наш друг Віктор бавився цим останній рік і його відгуки надихнули нас на це безумство. Всю Польщу ми зупинялися то в друзів, то у друзів друзів, то у друзів Віктора по Каучсьорфінгу, а от у Дрездені це сталося у нас вперше:D
Враження. От Дрезден класний, але з нашим Каучсьорфінговим другом Дрезден крутіший рівно в два рази. Взагалі Віктор казав, що люди вирішують все, не архітектура, будинки, цікаві місця, а саме люди. Тут я його зрозуміла. Сидіти на дорозі і пити пиво, видертися на півзруйнований будинок серед ночі і побачити шикарний вигляд на нічне місто, запертися в якусь маленьку галерею бо «о, диви, в них виставка відкрилася, це ж по вашій часті».
Томас нас навчив кільком цікавим речам. Якщо ти думаєш, що тут люди милі і приємні, то в Автралії вони в рази миліші і приємніші. Треба весь час пробувати щось нове. І робити те, чого боїшся час від часу. Здається би філософська маячня, але от ми спробували юзати останні дві поради і життя стає цікавіше. І ще каже, що треба більше посміхатися до людей, тоді вони посміхатимуться у відповідь. Пробувала це поюзати в історії з чернівецькою страховою, не працює.
Технічні деталі. Артему дістався Каучсьорфінг, а мені дісталося планування маршрутів і транспорту. Віктор одразу сказав, що нада відгуки, один залишив сам, а інший я наканючила у однієї своєї Твіттер-подруги, це мало би полегшити пошук дивану. Ще Віктор з досвіду знає, що треба відправити десь в районі 20 запитів, щоб знайти те, що тобі треба. Нам пощастило десь на 10-му.
В знак вдячності за місце для спання ви можете привезти якийся подарунок, у нас був шоколад. Чи можете що-небудь приготувати з національної кухні, борщ наприклад.
Загалом раджу мати запасний варіант, типу хостела, про всяк випадок, бо це ж люди, і до від’їзду мати номер телефону вашого Каусьорфінгового хазяїна.
