За час відмови роботи зі стоками я навчилася відбірно лажати. Я себе заспокоюю тим, що невдачі це незмінні супутники успіху.
Ще ставлю на те, що для того самого омріяного успіху треба, крім таланту, ще й багато праці. Іноді мош обійтися без того таланту. У мене були друзів, які малювали гарніше, крутіше, були талановитішими і всяко мали більше переваг. А сидю дома з котом і працюю 5 годин в день тепер я, чогось.
Можна бути скільки завгодно талантом, намалювати дві картини, сидіти тихенько і чекати з моря по морді. А мош дофіга малювати, всюди тусити, стукатися в усі двері.
Але якщо ви талант та щей працелюбний, то вас взагалі не спинити, таких дуже багато серед моїх реферальчиків. Я інколи дивлюся на роботи стокових новачків, пускаю слюнки і думаю, якби я починала з такими роботами…
Дуже багато мені казали, що я нездара. Вчителі з художки оцінювали мої вміння, як дуже посередні. Тому тепер мене дуже важко образити тим, що я десь злажала. Мене тоді це засмучувало, а зара пофік. Я мульйон раз спробую, але десь на мільйон перший в мене вийде. Так я собі рішила.
От всякі конкурси мене все ще засмучують, того я в них участі не беру. А як беру, то потім жалію і знову участі не беру :D
А як ви переживаєте невдачі?
Pingback: Як мій акаунт удалили з Кріетівмаркета або ну бляха знову | Lily()
Pingback: Все, що не увійшло в книгу | Lily()