Кому пощастило побувати в місті Суми, той знає, що тут маршрутки тоска-пічяль. Грязна тоска і шансонна пічяль. Вони дешеві, електротраспорт вбитий пільгами і майже відсутній, тоєсть конкуренції нема.
Я тут подумала, що тре шось робити. Канєшно для кардильних змін треба бабло, а його ніхто давати не хоче. Місто не хоче платити більше, бо міську раду з’їдють виборці. Перевізники не хочуть нічо міняти, бо це забере частину прибутку, і так все їздує. Моя ідея вбрати водіїв пристойно. Біла сорочка, краватка, темні брюки. Дрес-код. Інколи в мене таке враження, що ці водії вбирають найбрудніші та найкоротші шорти в світі і свою саму дачну майку. Гидко хлопці. Вмиватися, бритися і чесатися тоже би не помішало.
Серед мрій це заборонити шансон, прибрати рекламу з вікон та іконостас та іграшки-пилозбірники, віддайте дітям хай бавляться.
Штрафувати за відсутність оцього всього, через Open city легко і просто повідомляти.
І щоб не бути голослівною я запропонувала цю ідею міській раді. Пошумлю трохи, може шо з того й вийде. Швидше за все нічо не вийде, але я хоч спробую :)