Я сьогодні припиню нити про дорогу і вже з завтра почну постити щось позитивне й гарне, чесне слово.

Розкажу вам про автобуси Еколайнс. Це взагалі Хороший блог нам нарадив тай в них постійні акції по всьому Фейсбуку, от ми й спокусилися. В них заявлені багато зручностей. Основне це туалєт на борту.

Автобус прибув із запізненням, на автовокзалі Кракова ніде не значився в живих. Від Хорошого блога ми знаєм, що таке можливо, але на вокзалі познаходили кілька людей на наш автобус. Автобус був ну далеко не першої свіжості, але туалєт робе. Немає ременів безпеки, я на них навчилася дуже зручно спати у Польському бусі. З несподіванок, є вай-фай, ну тоєсь в Польщі він був, а в Україні скінчився. Зато у вигляді бонуса в Україні включилося радіо Шансон.

Стюардеса читала нотації пасажирці, яка замість Катовіце сіла в Кракові. Якщо вибирете цей вид транспорту потурбуйтеся, щоб вказаний вами при покупці квитка телефон був он-лайн, бо у випадку чого (тоєсть вони приїхали, а вас нема), звонитимуть вам саме на цей номер. Пасажирку чекали і шукали.

Кордон ми пересікли з втратами. Пані, яку ми зустріли на вокзалі і разом шукали автобус стала жертвою безжальних польських прикордонників. В неї була литовська віза, яка очевидно не була обкатана в Литві. Прикордонниця взяла для порівняння мій паспорт, цим заставила мене добряче понервуватися, тоєсь я все робила за правилами, але хто їх знає всі ті правила, незнання не звільняє від відповідальності. Мій паспорт вернули, а пані висадили, вона поводилася дуже мужньо, я би вже закатила істєріку. Автобус спробував її почекати, на випадок, якщо це непорозуміння.

Я заздрила тим, хто виходив у Львові, вони робили вигляд мучеників, а нас чекали ще 7 годин до Києва. Коли ми притяглися до Києва, я заздрила тим у кого це кінцева. Пані, яка весь вечір розмовляла із стюардесою вговорила ту зупинитися біля метро. Час був критичний, ще година і метро перетворилося б в тикву, а від автовокзалу до нього ще треба довго йти. Нас це врятувало. А далі маршрутка додому, але хто б знав, що ці помідори більше не їздять з 12-ої до 5-ої. Прибігли на зупинку, якийсь останній водій теж хотів додому і так ми поїхали втрьох.

Ох, така дорога дуже виснажує, доба часу нам знадобилася на ці пригоди.  Це щось таке, що весело розповісти, божевільно провернути, але не хочеться повторювати. Старію :)

Як ви вже певно здогадалися, далі вас чекають розповіді про мою мандрівку. Цей пост пересторога для інших наївних мандрівників, які можуть припустити, що українські маршрутки можуть бути пристойним видом транспорту.

Коли ти живеш в Україні, то такі радощі, як літаки дуже дорого і капєц незручно. Тоєсь з Берліна в Київ тре летіти з пересадкою в Москві. Добре коли ти живеш десь на заході України, там вже купа цікавого, але коли ти живеш 50 км до Росії, то вибір дуже сумний.

Ми довго вибирали чим добиратися, поїзд виявився по ціні літака, а дорога займає дві доби. Тут якось на сумській маршрутці ми побачили рекламу про новий маршрут Суми-Варшава. Хм, подумали ми, може це й буде не так вже погано.

Заплатили передоплату за місяць до відправки. За кілька днів до від’їзду подзвонили уточнити чи все в силі. Ми горобці стріляні, знаєм, як це смішно буває. Не помилилися, відправлення перенесли на 5 годин раніше. Ніхто нам не звонив і не попереджав :)

Маршрутка маленька на 8 людей, заповнена повністю. Виїжджали ми в сильний мороз і купу снігу. Об’їжали розбитою і закинутою дорогою, загальна атмосфера поїздки Хейтфул ейт. 8 людей, буря, зупинилися на перекур, машин нема, придорожнє кафе, туалєт на вулиці.

Кордон ми перетнули безболісно. Наші візи вже вимагають сканування відбитків пальців і доводилося кілька разів вилазити з маршрутівки, бо в них з першого разу всьо не працює.

Справи з туалєтом тут набагато веселіші чим в автобусі, про який я вам ще розповім. Раз в кілька годин водій зупинявся на заправці, де тепло, зручно і взагалі не треба триматися руками і ногами, щоб не звалитися з трону. Хоча такі зупинки не дають спати, тобто 16-ть годин ми толком не спали.

Наші місця останні, крісла розкладаються всі, крім тих, що біля водія. Водій один, дорога 16 годин в найкращому випадку. Це ключова проблема цього виду транспорту. Під кінець дороги чувак кілька раз зупинявся, щоб перепочити.  Хоча за такої тривалості поїздки це смертельно небезпечно, їх однозначно має бути двоє. Але тоді доведеться відмовити одному пасажиру :)

Далі веселіше. Нам обіцяли Варшаву в 7-ій годині ранку. Ми її побачили в 5-ій. Автобус на Вроцлав у нас був на 13:00 перший комплект білетів. Курва ваша мама, якого хєра я маю робити посеред ночі в Варшаві??? Отак от.

Мої висновки, сама дорога, я б сказала, зручна, інформаційний сервіс дніщє, один водій наприкінці дороги куняє, а це вже серйозна небезпека. Ніколи знову.