Як це виглядає зі сторони

24.10.2014

Вчора в гості приходила чарівна дівчинка і ми зачепили кумедну тему. От ми такі класні і життя у нас чудове, сидиш собі, в стелю плюєш, а гроші приходять кожного місяця. А що про це думають наші друзі-рідні-батьки? Ну положим з друзями воно нормально, на то вони і друзі, що здебільшого розуміють наш спосіб життя.

А от батьки. Якось ми приїхали до мама, в гості прийшла моя старовинна подруга. І сидим ми такі, розказуєм про те, що ми робим. І у мама і у подруги нудна робота. І тут я в їхніх очах бачу таку всесвітню поблажливість до нас, типу, от дурненькі, нічо скоро цей дитячий максималізм пройде і ви знайдете нормальну нудну роботу з офісом і всіма ділами.

Я вже не кажу про те, щоб вірити в наші сміливі починання, підтримувати. Ну ок, я до цього звикла:)

А як на вас дивляться ваші батьки-друзі-рідні? Підтримують і допомагають чи думають, що ви торгуєте наркотою, звідти і гроші?

Домалювала зодіаків:)

Українська пожежно-страхова компанія, Чернівецьке відділення в усій своїй красі

07.10.2014

Нам якимось чудом пощастило використати нашу медичну страховку за час нашої поїздки. Нічо не віщувало біди, але зубні нерви штука непередбачувана, навіть якщо за місяць до від’їзду ви той зуб лікували. Гріх було не спробувати нашу страховку на зуб :D

Коли ми вибирали страхову компанію, то Іринка порадила нам найдешевшу, звуть її Українська пожежно-страхова компанія, сайт тіки на російській, ги. Це було класно, бо юзати ми її не збиралися. Ми пішли туди, там люди були дуже привітні, нам сподобалося.

Коли справа дійшла до діла, то в нас був вибір чи дзвонити в страхову компанію чи заплатити самим і потім отримати відшкодування. Оскільки сума була невелика, то ми вирішили заплатити. Уважно читали інфу з листочка на страховці, крім чека ми мусіли мати листочок з діагнозом, ми його виканючили, на мило написали на протязі 24 годин. З нами зідзвонився оператор і спитав шо сталося. Вопшем все що треба було від нас зробили, з зубом розібралися, поїхали далі.

Оскіки вернулися ми не до дому, а ще заїхали по дорозі до мами в Чернівці, там і звернулися в страхову компанію. Зараз буде розповідь про пекельний відділ УПСК в Чернівцях. Щоб не перетворити це в брудну лайку в їхню сторону всі нецензурні слова я постараюся не писати.

По-перше, хрєн її найдеш. На вулиці Руській 4а, як це написано на сайті ніякої Української пожежно-страхової компанії нема. Дівчинка з турагенства співчутливо каже, що її тут часто шукають. Звоним в підтримку, потім в саме відділення. Приходим.

Радісно сповіщаєм, що ми їхній страховий випадок. Молода розмальована баришня каже, щас я вас проведу до спеціаліста, явно не рада нашому приходу. Йдем до Галини Михайлівни, совдеповська пенсіонєрка, боді гард такий собі. Каже, а документи всі маєте, канєшно маєм, ми ж бумашку читали. Каже, а печаті то на діагнозі нема. А, кажу, в вашій бумашці не пише шо діагноз має бути з печаткою. Хе, мало лі шо там пише, каже їхня начальніца. Дуже хамовита пані, дуже. Каже це не годиться, і чек у вас не фіскальний. От біда, а на чеку пише шо фіскальний. Панянки дружно перейшли на підвищений тон. Кажем, а чо ви не хочете перевірити, подзвоніть, і на чеку і на діагнозі ті самі реквізити. А це не їхні повноваження, щоб ви знали, це ше будуть провіряти. Ну бля, якого хєра ви мені голову морочите, якщо ви тут не при ділах. На наше логічне зауваження, що нас тут хочуть намахати, дірєктор каже мені, що ци ви не мене кричете, вийдіть за двері успокойтеся, потім зайдете. До мене, до клієнта, який приніс їм гроші, учілкою мабуть була. Бачать, що ми здаватися не збираємося, кажуть ну ладно, заповнюйте заяву, там провірять і побачать. І тут ми подумали, що ці курві дочки можуть справити вплив на рішення по нашій справі. І по плану ми встигаємо на останній день в наше відділення в Суми. Телефонна підтримка нам сказала 10 днів, а от в бумашці написано 15. Намагаємося уточнити так скіки в нас днів є не звернення. Дірєхтор каже, а знаю я, що в цих бумашках пише, в мене таких тонни. Отак ми знаєм продукт, який продаєм. Забираємо бумашки і йдем.

Тіко я була дуже зла і вже свій відгук вони заробили, але шо відгук без імен, того вертаємся питати ім’я.
— Ім’я ваше як, — кажу до директорки,— шановна пані?
— Вікторія.
Даю зрозуміти, що мене цікавить більше.
— Вікторія Олександрівна!
Точно якраз атавізм по-батькові мене цікавить, не витримую:
— Та фамілія, пані.
— Гуцул.

Ну Гуцул Вікторія Олександрівна, курва ви ще та:) Один знайомий юрист розповів нашо на нас так насілися. Бо вони хотіли відкат з наших грошенят, того й давали нам зрозуміти, що у нас нема ніяких шансів. Вся хохма в тому, що винні вони нам були 400 гривень.

І да в Сумах нам спокійно все віддали, поспівчували пригоді з зубом. На 5 гривень меньше, але віддали.

Пишу це не для фірми, яка мала би прийняти яке рішення по таких горе-співробітниках, а для тих хто наївно піде страхуватися в чернівецьке відділення Української пожежно-страхової компанії, не робіть цього, це погана ідея. Дуже погана.

Шенгенські міфи або як отримати візу і не надто переплатити

01.10.2014

Якось наша подруга запросила нас провідати її :) Тут і почалися наші візові пригоди, випробування для сильних духом. Спочатку ми думали зробити польську національну візу, яка нам безкоштовна. А потім з'явилася можливість гайнути в Дрезден, а для цього вже було треба Шенген. Хоча документи на обидві візи абсолютно ідентичні.

На сайті посольства є досить розгорнутий список того, що від вас можуть захотіти. Тут я була досить спантеличена, бо а хз що треба було в моєму випадку. Особливо мене пантеличили документи, що підтверджують мету подорожі, бо їх в переліку ціла плантація, ми вроді і в гості їдем, але ми й туристи. Десь посередині процесу ми вияснили, що таким документом у нас є запрошення, його тре з собою тягти до країни призначення, а то в вас можуть його захотіти при перетині кордону.

Я збиралася економити по максимуму і поїхати на прийом в посольство.

Чесно кажучи в певний момент ми хотіли зекономити і віддати документи в місцеву турфірму, якщо би вартість поїздки в Харків перевищувала грошові бажання агенства. Ахаха, агенство хотіло 200 єврів, просто за візу, ні за шо біше, і да, важливий нюанс, що наше запрошення нам би було не треба.

На сайті посольства кажуть, що реєструватися тре через онлайн форму, інакше нас не приймуть. Ми довго збирали всі документи, а потім сіли заповнювати цю форму і при виборі дати візиту нам сказало «відсутність вільні дати». За весь час нічо іншого цей сайт нам так і не сказав. Якось ми додзвонилися до посольства, випадково, поки звонили в візовий центр. Ми нагло заявилили, що хочемо до них на прийом. Пані була явно ошарашена таким свинством, каже, що у нас тіко через онлайн, а ми такі, а там усьо занято, а вона така, а там місць і нема на сто років вперед.

Візовий центр це найдешевше і найбільш можливе місце для отримання польського Шенгену. Сцилка на них веде з сайту консульства. Але не думайте, що тут буде все просто. Спочатку до них тре записатися на прийом, оце найпекельніше заняття. Ми робили це телефоном, є і онлайн можливість, але дати для запису показуть тільки найближчі, а не всі можливі. Хрєново, якщо ви не подружжя, бо дзвонити прийдеться два раза, слухавку передавати незя. І дат вільних дуже обмежена кількість. Цілий тиждень ми дзвонили до них і провіряли сайт на якісь вільні дні, щоб записати нас на один день. Додзвонитися до них це ще той квест, разу з 40-го мош це зробити, буквально з 40-го. Таких розмов нам знадобилося 6. Я навіть читала про це статтю, як все важко, потім читала, коли ми вже записалися.

З іншої сторони дівчатка дають вичерпну інформацію про те, які мають бути документи, сіки копій і анкету можуть вам допомогти за гроші заповнити. Звичайні їх послуги коштують 300 грн. Заповнення анкети 100 грн. Хоча ми наробили в анкеті помилок, вони нам сказали як виправити абсолютно безкоштовно.

Документи. З запрошенням нам було треба:

страховка;
саме запрошення;
паспорти закордонний, український;
анкета;
2 фотографії.
справка з роботи, тільки у випадку якщо ви живете вСумах, прописані в Чернівцях, а хочете подавати документи в Харкові чи Дніпропетровську.

Анкета для нас була також ребусоподібною. Можна нагуглити купу зразків заповнення, які будуть вам дуже корисні. Нас просили виправити кілька деталей. Ще раз написати в ім'я фамілію, навіть якщо ви не міняли їх. Кількість днів перебування рахується трохи по-дибільному. Не від одного віднімаєте інше, а перший день прибуття, другий,…, день вибуття. Тоєсть якшо віднімати, то буде 10, а по їхньому 11. Також адресу треба писати прописки.

В самому візовому центрі люди дуже милі і процедура в нас заняла буквально пів години роботи. Все в одному кабінеті, електронна черга, банк, і ксерокс, і канфєтки. Можете собі замовити доставку документів кур'єром за 50 грн. В них там шося зламалося, того ми були не на якусь годину, а в пордку живої черги, тобто 10-ті. І навіть документи приймали зразу в двох не дивлячися на штампи в паспорті. Якщо мати всі документи готові і дурного не робити, то процедура миттєва.

Міфи. Купу міфів нам розказували оточуючі по дорозі до отримання візи і перетину кордону. Наприклад, що Польща 2 місяці нікому не дає візи. Чи, що чоловіків призовного віку не випускають з країни взагалі. Правда не знаю, що буде, якщо на вас є повістка, але це вже пахне незаконною діяльністю того хз. І якщо ви з кимсь судилися, наприклад зі старим ЖЕКом і на вас є рішення виконавчої служби про стягнення дєнєг, а ви дєнєх їм давати не хочета, то прикордонникам це пофік.

І да. Не беріть в людей на кордоні, якщо ви перетинаєте його пішком, ніяких сигарет перенести. І якщо у вас нема сигарет-горілки, то ви теж прикордонникам не цікаві.

Нова практика відпочинку

25.08.2014

Вирішила відмовитися від інтернету на трохи, такий модний зара мейнстрім. Не то шо я би дуже хотіла, просто на початку осені ми трохи гайнем туда-сюда, Львів, Київ, до мама, ше хз куда. Вопшем речей тягти багато з собою не хочу і точно шо вже не тягти компасика. А мій телефон такий древній, що про вай-фай навіть не чув. Спочатку я думала, що гарно би завести новий телефон з усіма прибамбасами. А потім подумалося а нашо? У Артема є такий-сякий інтернето-фон, для нагального може хвате. Тай в подальшому думаю, що тре від інтернету відпочивати. Взагалі-то я би від нього не відлипала, але тоді незя буде пафосно казати «я спокійно можу відмовитися від компа і інтирнету на кілька тижнів».

А ви як з компами та інтернетом? Берете з собою на відпочинок чи можете спокійно на нього забити на дофіга часу?

Картинок останнім часом цікавих не багато, от малюю навчання. Всі на навчання, а ми на відпочинок. От вона вся прєлєсть дорослого життя. Чесно кажучи, ненавиджу осінь, того намагаюся планувати приємне на осінь.

Стоки. Для тих, хто сумнівається

12.08.2014

Маленька замітка для тих, хто вже шось чув про стоки, але не впевнений чи це йому треба і чи буде відповідати заробіток затраченим зусиллям. І воопшє шо з цим робити і як починати?

Скільки приносять стоки?
Всім по-різному, знаю, тривіальна фраза. Спочатку стоки приносять мало. Є звісно унікальні люди, які зразу на 1000 $ виходють, але це переважно люди з досвідом в дизайнерсько-ілюстраторській сфері. А так, з часом можна вийти на середній рівень зарплат по місту, потім і перевершити це досягнення. Вся прєлєсть стоків в тому, що якщо ви постійно для них працюєте, то заробітки постійно ростуть. Навіть якщо на трохи забиваєте, то вони хоча б не падають.

Скільки треба малювати картинок в день, щоб був результат?
А знову таки від вас залежить. От я малюю 7, починала з 3, а бували часи, коли малювала і по 12. Знову таки більше малюєте, більший заробіток. Тай роботи з часом стають якісніші.

Чи треба вміти малювати для роботи на стоках?
Можна, але не обов’язково. Дизайнери от живуть не малюючи тай нічо так заробляють. Завжди можна виїхати на абстракції чи зібрати все з геометричних фігур. Зараз популярний флет дуже примітивний і мінімалістичний стиль.

Чи треба знати якісь спеціальні програми?
Дивлячись що ви хочете продавати. Для фотографів свій софт, про який я небагато знаю. Для векторних художників найкращий Ілюстратор, Корал тоже годиться, але для Ілюстратора набагато більше уроків, примочок і всього корисного. Якщо ви бачили Фотошоп, то Ілюстратор набагато простіший і дружелюбніший.

Ой, Ілюстратор звучить складно.
Пробуйте різні уроки, починайте з простого, наприклад все з того ж флету. Інакше ніяк.

Буду продавати свої роботи на стоках, що для цього треба?
Реєстрація на головному стоці, він вас попросить скан загран паспорта. От дуже не раджу впихувати чийсь чужий, вам же дорожче буде. Далі екзамен, можу помогти за бесплатно його здати.

Ти так класно розказуєш, кидаю роботу і біжу на стоки!
От цього не раджу. Треба все робити поступово, здати екзамен, три місяці ваші гроші будуть заблоковані. Хоча якщо зареєструватися і мати в портфоліо 100 робіт і сподіватися, що зараз посипляться продажі, то я вас розчарую. Треба мати ціль і йти до неї. В вас фактично буде дві роботи, просто в першій з часом відпаде потреба.

Що тобі з цього?
Я хочу від вас реєстрацію за моїм посиланням, ви станете моїм рефералом. Я отримуватиму від кожної вашої продажі 4 центи напротязі 2 років. Ви мені нічо не платите, платить сайт, щоб ви свої питання задавали не їх підтримці, а мені.

Панда така: «Ви ще не продаєтеся на стоках? Тоді ми йдемо до вас!»

(more…)

Творчість vs комерція

27.07.2014

Багато ілюстраторів пишуть про те, що стоки ну дуже комерційна штука, а як же творчість, пошук себе і інше таке. Тобто ілюстраторська робота вона така вся благородна і чиста, а стоки це все пошлятина і не варто уваги справжнього митця. Цікаво це читати в контексті того, що ілюстраторська робота, це не робота художника, який може собі дозволити купу творчості. Ілюстратор це теж людина, яка має задачу і часто-густо це пиріжки-котлєти.

Інколи трапляється так, що люди умудряються робити те, що їм подобається і при цьому гарно заробляють, і все це на стоках.

Хоча не завжди і все залежить від конкретного випадку і тривільна річ, яку всі чули сто раз, але ніколи не вважали чогось вартою — головне бажання.

В мене абосолютно комерційний підхід. Я от геть не фанат спорту, але я його малюю, бо в мене є підозра, що він може продаватися. Спочатку я малювала те, що мені подобалося, але продажі не були високі. Я почала шукати теми для малювання,які б мені принесли гроші. І зараз цим активно займаюся. Але це далеко не значить, що я не можу малювати якісь кумедні і дивакуваті речі, які зрозумілі тіки мені.

Шатерсток дуже цікава площадка, яка дає багато неочікуваних можливостей. Звісно, крім очікуваної в вигляді грошей. З неочікуваного це такий собі рекламний портал для ваших робіт. Я заповнила публічну інформацію на Шатері сто років назад і геть недавно отримала листа з пропозицією від якої не змогла відмовитися. Пропозиція стосувалася якраз отаких моїх творчих пошуків :)

P.S. Якщо ви даєте свій Фейсбук і чекаєте всяких цікавих пропозицій, то провіряйте у ваших повідомленнях папку «інші», дуже підступна штука.

Друзі

10.07.2014

Люди — це не легко. Я працювала з людьми забагато і встигла їх побачити з найгірших сторін. Це моя проблема, бо я — людина, а людина — істота соціальна. Мені хочеться мати друзів, тому я собі написала кілька правил, щоб відрізнити друзів від інших гарних людей. Проблема не в людях, а в тому, як я їх сприймаю. Це не люди дурні, це мені не подобається їхній підхід до життя. З цього тре робити висновки. Не треба мучити ні себе, ні когось. Ідеальних людей немає, є тіки ті, таракани яких сподобаються вашим тараканам.

Поділюся з вами своїми правилами, як з друзів не зробити ворогів.

Друзі — це не обов’язково нерозлий вода і той з ким мош труп закопувати. Друзі — це ті з ким комфортно тут і зараз. Всі кого я знаю, мої друзів, вийнятки складають вороги. Щоб попасти в список ворогів тре зробити щось небезпечне для мого здоров’я. Також, друзів треба вміти відпускати в статусі друзів. Інколи шляхи розходяться, це треба приймати легко. Дякуйте за те, що у вас було і радійте, коли здибаєтеся на вулиці.
Інколи людину треба роздивитися. Давайте людям шанс себе показати з гарної сторони. Не більше трьох (чи інше зручне для вас число).
То же про туйову сторону. Дайте можливість людям лажати. От ви найшли друга і тусите і все круто, а він бува робить дурниці. Приймати це чи пробачати не більше трьох раз (чи інше зручне для вас число). Бо дійде якось до такого вчинку, коли друзями вже залишатися буде важко і на вулиці здибатися неприємно.
Не пропонуйте друзям того, що вони не просять. Особливо якщо це напряжно для вас. Людина може погодитися просто з ввічливості (бо не має правила 5, наприклад), а вам обіцянку виконувати і власне напрягатися. Шось там про добрі наміри і дорогу в пекло. Не точно, але близько.
Не робіть того, що ви не хочете. Будьте добрі, але не забагато. От з цим може бути біда, бо інколи ваше небажання може бути не явним. Дуже важливо ловити себе на думці, що тобі саме не комфортно. Або «обговорювати з собою» некомфортну ситуацію і її причини постфактум, а наступного разу, за схожих відчуттів зупинятися і думати чи справді ви хочете це робити і казати «ні» за потреби. Головне при цьому не звести такі обговорення до звички без наслідків. Пам’ятайте правило 4.
Не можете казати «ні» людям, брешіть. Брехати треба вміти. Я прихильник брехати в простих ситуаціях. Коли мене здибають на вулиці і кажуть, а пішли стрибати з моста з мотузкою (чи інша дурна діяльність), то я певно відповім, що не можу, бо в мене дома кіт голодний. Про серйозні речі краще казати правду і відверто.
Обговоріть проблему, 80% бід людей від недосказаності. Може все, що вас турбує, мош легко вирішити. А може й нє.
Так, я багато пишу про те, як я маю зробити добре собі, а не комусь. Трабл в тому, що часто нападає бажання бути «доброю людиною», це згубне бажання, бо типу для карми добре, а на душі хрєново. Так не годиться. Ви в першу чергу, егоїзм це корисно для здоров’я.
Багато працюю, щоб перестати дивуватися на несподівані слова і вчинки і казати «а, ну ок, твоє рішення». Незя нав’язувати свою думку. Але треба відрізняти де чуже думка, а де вже вашим тараканам не по дорозі.
Інколи слова і діло розходяться, правильні слова це пів справи, але судіть з вчинків.

Біда в тому, що ці правила треба практикувати постійно, щоб жити в гармонії з собою і оточуючими. Інколи це тяжко, треба над цим працювати і робити висновки, постійно думати і аналізувати і бла-бла-бла. Мої правила писані втратою і набуттям друзів.

Мій рідер

18.11.2013

В статті про організацію робочого часу я писала про рідер, сьогодні я вам його покажу.

В мене довгий час був Гугло-рідер, а потім Гугл вирішив забити на рідер і робити дуркуваті окуляри;( Я дуже переймалася з цього приводу, перейшла на Фідлі. Фідлі виявився жадіною. Спочатку все було добре, Фідлі був занадто гламурним, все кудись їздило, але воно працювало, ну ок. Єдине чого дуже не вистачало — це пошук. В них навіть було голосування за найнеобхідніше і пошук там дуже відривався від решти прибамбасів. І настала радість, пошук з’явився, за гроші. Я жадна дєлочка, я образилася і пішла шукати шо інше. Довго я поневірялася по просторах всесвітньої павутини, поки якись добрий чувак (спасибі тобі чувак!) не написав про Інорідер.

Трабл з поневіряннями пов’язаний тим, що не всі юзають рсс-рідери. Для мене це щось неймовірно важливе і невід’ємне в інеті. Спочатку в мене з’явився рідер, потім значно пізніше Твітер, Фейсбук і Вконтакт. Соціальні мережі ніяк не дають мені складати новини по папочкам, я вже не кажу, шо Фейсбук і Вконтакт їх взагалі фільтрують. Твітер не фільтрує, але з одного рядка важко зрозуміти чи ця стаття чогось варта. А пошук? Пошук це дуже круто, особливо для стоків, але розповім по порядку.

Отак виглядає мій рідер. В ньому є папочки, і пошук, і отак виглядає стаття. Ви йдете на сайт, підписуєтеся на сайт, і новини автоматом прийдуть вам в рідер, в потрібну папочку. Вся стаття, циліком, і вам не треба тинятися туди-сюди по сайтах улюблених ілюстраторів.

(more…)