Серед людей навколотворичих блукає така думка, що ти або талант і в тебе буде все або ні, і в тебе буде нічо, як не старайся. Допустим ти талант, то ти весь такий класний і тобі вже особливо нічого не тре робити, все буде, все прийде, ну десь трошки лівою п’яткою шось мазьнути раз в місяць. Решта часу трушний талант прокрастинує, страждає чи займається іншими цікавими справами не пов’язаними з роботою.
Я не талант ні разу взагалі. Але все-таки якось трошки заробляю на малюванні. Я завжди про це казала. І часто люди такі думають, ну якшо вона може, то я зі своїм талантом можу ого-го-го. І нароблять 10-ть екзаменаційних робіт і заб’ють, тим часом такі як я пиляють свої 5 тисяч картинок і не жаліються на життя.
Я бачила творчих людей з різним співвідношенням талант-робота. Нажаль, також часто я була свідком як люди просто кидали оце все маючи дуже гарні стартові умови. Чому це стається пояснити легко. На стоках багато сміття і талант-людина думає, ну це грьобаний стид, я легко це переплюну. Не бачить виклику і забиває.
От я до чого це все веду? Навіть якщо ви супер-круті, роботу ніхто не відміняв.
А ще на моїх очах люди з роботами категорії «ну такоє» досить швидко переростали в «ух ти, круто». Мені на це знадобилося кілька років, а люди просто так брали і робили цей крок за місяць буквально. Я такими захоплююся :)
Хоча є ще й талановиті і працьовиті ілюстратори, таких взагалі нічого не зупинить. Вони тільки так мене переганяють і впевнено залишають позаду, таким чином мені є до чого тягтися.
Геть немає ніяких шансів у безталанних лінивців, хоча таких я майже не зустрічала, на своє щастя :)