Не знаю чого можна чекати від поста з такою назвою, але я розжилася на трошки кращого компасика. А після того світ став інакший, все, що раніше було не можна, тепер можна. І тут у мене сталася трагєдька, бо хз шо дєлать. Як раніше в мене був набір функцій, що міг подалати мій старий пєгасус, то тепер вроді можна було б робити більше. І я застрягла.
Вирішила спочатку робити все, як раніше, щоб налаштувати нову робочу коняку, вийшло не надто успішно. По-дорозі подумала, а чо би якщо все так незвично, не взяти тай не поламати всьо нафік? Вопшем сто років збиралася призвичаїтися до планшета, стидно сказати. На щастя у Іринки завалявся один і я його позичила.
Трейс це не фонтан інструмент, про це я кажу всім в особистій бесіді при першій нагоді. Прийшов мені час дослухатися до своїх порад, гиги.
Отак я і провела час, між тестуванням нового компа, боротьбою з новим тач-падом. А ше планшет. Інстремент, який взагалі не бажав слухатися. Було важко відпустити те, що результат поки контролювати не вдається. На якомусь етапі просто почала шукати можливості з ним порозумітися. Втягнулася. Подумала, а чо я це не зробила кілька років назад… Про різницю думаю написати детальніше. Я й до того думала написати, але тепер в мене досвід є.
Залишилося ще багато чого порішати. Перепланувати робочий день і робочі можливості. Вирішити щось зі стилем.
Також, поки оцево всьо, я ще якось умудрилася вляпатися в купу інших пригод, які дуже зменшували здатність працювати. Якась непонятна фігня творилася навколо. А потім, щоб від цього відпочити ми гарно тусили з друзями.
Але сьоні я таки вернулася до роботи.
Ну і шоб спокуса повернутися до старого не була занадто сильною, скетч і трейс мені не друг на літо. А там буду дивитися.