Люди — це не легко. Я працювала з людьми забагато і встигла їх побачити з найгірших сторін. Це моя проблема, бо я — людина, а людина — істота соціальна. Мені хочеться мати друзів, тому я собі написала кілька правил, щоб відрізнити друзів від інших гарних людей. Проблема не в людях, а в тому, як я їх сприймаю. Це не люди дурні, це мені не подобається їхній підхід до життя. З цього тре робити висновки. Не треба мучити ні себе, ні когось. Ідеальних людей немає, є тіки ті, таракани яких сподобаються вашим тараканам.
Поділюся з вами своїми правилами, як з друзів не зробити ворогів.
- Друзі — це не обов’язково нерозлий вода і той з ким мош труп закопувати. Друзі — це ті з ким комфортно тут і зараз. Всі кого я знаю, мої друзів, вийнятки складають вороги. Щоб попасти в список ворогів тре зробити щось небезпечне для мого здоров’я. Також, друзів треба вміти відпускати в статусі друзів. Інколи шляхи розходяться, це треба приймати легко. Дякуйте за те, що у вас було і радійте, коли здибаєтеся на вулиці.
- Інколи людину треба роздивитися. Давайте людям шанс себе показати з гарної сторони. Не більше трьох (чи інше зручне для вас число).
- То же про туйову сторону. Дайте можливість людям лажати. От ви найшли друга і тусите і все круто, а він бува робить дурниці. Приймати це чи пробачати не більше трьох раз (чи інше зручне для вас число). Бо дійде якось до такого вчинку, коли друзями вже залишатися буде важко і на вулиці здибатися неприємно.
- Не пропонуйте друзям того, що вони не просять. Особливо якщо це напряжно для вас. Людина може погодитися просто з ввічливості (бо не має правила 5, наприклад), а вам обіцянку виконувати і власне напрягатися. Шось там про добрі наміри і дорогу в пекло. Не точно, але близько.
- Не робіть того, що ви не хочете. Будьте добрі, але не забагато. От з цим може бути біда, бо інколи ваше небажання може бути не явним. Дуже важливо ловити себе на думці, що тобі саме не комфортно. Або «обговорювати з собою» некомфортну ситуацію і її причини постфактум, а наступного разу, за схожих відчуттів зупинятися і думати чи справді ви хочете це робити і казати «ні» за потреби. Головне при цьому не звести такі обговорення до звички без наслідків. Пам’ятайте правило 4.
- Не можете казати «ні» людям, брешіть. Брехати треба вміти. Я прихильник брехати в простих ситуаціях. Коли мене здибають на вулиці і кажуть, а пішли стрибати з моста з мотузкою (чи інша дурна діяльність), то я певно відповім, що не можу, бо в мене дома кіт голодний. Про серйозні речі краще казати правду і відверто.
- Обговоріть проблему, 80% бід людей від недосказаності. Може все, що вас турбує, мош легко вирішити. А може й нє.
- Так, я багато пишу про те, як я маю зробити добре собі, а не комусь. Трабл в тому, що часто нападає бажання бути «доброю людиною», це згубне бажання, бо типу для карми добре, а на душі хрєново. Так не годиться. Ви в першу чергу, егоїзм це корисно для здоров’я.
- Багато працюю, щоб перестати дивуватися на несподівані слова і вчинки і казати «а, ну ок, твоє рішення». Незя нав’язувати свою думку. Але треба відрізняти де чуже думка, а де вже вашим тараканам не по дорозі.
- Інколи слова і діло розходяться, правильні слова це пів справи, але судіть з вчинків.
Біда в тому, що ці правила треба практикувати постійно, щоб жити в гармонії з собою і оточуючими. Інколи це тяжко, треба над цим працювати і робити висновки, постійно думати і аналізувати і бла-бла-бла. Мої правила писані втратою і набуттям друзів.