Не знаю чого можна чекати від поста з такою назвою, але я розжилася на трошки кращого компасика. А після того світ став інакший, все, що раніше було не можна, тепер можна. І тут у мене сталася трагєдька, бо хз шо дєлать. Як раніше в мене був набір функцій, що міг подалати мій старий пєгасус, то тепер вроді можна було б робити більше. І я застрягла.

Вирішила спочатку робити все, як раніше, щоб налаштувати нову робочу коняку, вийшло не надто успішно. По-дорозі подумала, а чо би якщо все так незвично, не взяти тай не поламати всьо нафік? Вопшем сто років збиралася призвичаїтися до планшета, стидно сказати. На щастя у Іринки завалявся один і я його позичила.

Трейс це не фонтан інструмент, про це я кажу всім в особистій бесіді при першій нагоді. Прийшов мені час дослухатися до своїх порад, гиги.

Отак я і провела час, між тестуванням нового компа, боротьбою з новим тач-падом. А ше планшет. Інстремент, який взагалі не бажав слухатися. Було важко відпустити те, що результат поки контролювати не вдається.  На якомусь етапі просто почала шукати можливості з ним порозумітися. Втягнулася. Подумала, а чо я це не зробила кілька років назад… Про різницю думаю написати детальніше. Я й до того думала написати, але тепер в мене досвід є.

Залишилося ще багато чого порішати. Перепланувати робочий день і робочі можливості. Вирішити щось зі стилем.

Також, поки оцево всьо, я ще якось умудрилася вляпатися в купу інших пригод, які дуже зменшували здатність працювати. Якась непонятна фігня творилася навколо. А потім, щоб від цього відпочити ми гарно тусили з друзями.

Але сьоні я таки вернулася до роботи.

Ну і шоб спокуса повернутися до старого не була занадто сильною, скетч і трейс мені не друг на літо. А там буду дивитися.

Серед людей навколотворичих блукає така думка, що ти або талант і в тебе буде все або ні, і в тебе буде нічо, як не старайся. Допустим ти талант, то ти весь такий класний і тобі вже особливо нічого не тре робити, все буде, все прийде, ну десь трошки лівою п’яткою шось мазьнути раз в місяць. Решта часу трушний талант прокрастинує, страждає чи займається іншими цікавими справами не пов’язаними з роботою.

Я не талант ні разу взагалі. Але все-таки якось трошки заробляю на малюванні. Я завжди про це казала. І часто люди такі думають, ну якшо вона може, то я зі своїм талантом можу ого-го-го. І нароблять 10-ть екзаменаційних робіт і заб’ють, тим часом такі як я пиляють свої 5 тисяч картинок і не жаліються на життя.

Я бачила творчих людей з різним співвідношенням талант-робота. Нажаль, також часто я була свідком як люди просто кидали оце все маючи дуже гарні стартові умови. Чому це стається пояснити легко. На стоках багато сміття і талант-людина думає, ну це грьобаний стид, я легко це переплюну. Не бачить виклику і забиває.

От я до чого це все веду? Навіть якщо ви супер-круті, роботу ніхто не відміняв.

А ще на моїх очах люди з роботами категорії «ну такоє» досить швидко переростали в «ух ти, круто». Мені на це знадобилося кілька років, а люди просто так брали і робили цей крок за місяць буквально. Я такими захоплююся :)

Хоча є ще й талановиті і працьовиті ілюстратори, таких взагалі нічого не зупинить. Вони тільки так мене переганяють і впевнено залишають позаду, таким чином мені є до чого тягтися.

Геть немає ніяких шансів у безталанних лінивців, хоча таких я майже не зустрічала, на своє щастя :)

Люди переважно перед Новим роком думають шо би вони хотіли від життя і планують яке оце все провернути. В мене такий план завжди є, жартома називаєть план по захопленню світу. Коли настає відчуття паніки і з усіх сторін багато роботи я туди заглядую і звіряюся з курсом. От до цього Нового року я собі наставила дедлайнів, тобто багато вже зроблено, але не вистачає такої жирної крапки.

Це я про книгу, яку я відчайдушно намагаюся закінчити, я вже маю серйозні такі напрацювання і прогрес помітний. Вчора відбулося велике відкриття в усьому процесі. Трохи важко все оце тримати в голові, хочеться вже відпустити і поставити галочку в туду.

Також відкриткова розсилка дуже важливий план, до речі хто забув адресу мені написати то напишить бо завтра планую все відправити.

Ще я посилаю відкритки друзям, що також потребує зусиль.

Цього року я рішила майже нічо не красить, не будувати, не перетягувати, вопшем позбавила свято його звичного антуражу. По-перше, нема шо красити і покращувати. Є дві можливі ідеї, але до них тре трошки вдачі і знайти матеріали, але на це мало шансів. Вопшем я планую пекти печенька, прикрасити хату, вдягти оленячі роги (так, у мене такі є) і подивитися Гарі Потера.

Ще купляти подарунки треба, я люблю подарунки :)

А ви що робите у цей передсвятковий час?

Артем каже, що моєму блогу не вистачає фото. По-перше в мене тіки кото-фото, а по-друге фотоапарат прямо помер весь. Де я тих фото наберу… Пошукала по своїх картинках, там тоже коти, от прямо безнадійна ситуація.

А як ви думаєте, що не вистачає цьому блогу? Про що варто писати більше? А про що менше?