Всі пишуть листи. Ми, інтирнет-жителі пишемо їх дуже часто. Така робота. За часи безкінечного писання листів, я собі виробила кілька правил.

Тут діє той же принцип, що й з роботою, соціальні мережі виключені, нічо не відволікає, ні кіно, ні кіт, нічого. Призначаю собі ліміт часу на кожний конкретний тип листа. Пів години це супермаксимум на детальний лист подрузі на англійській з розповіддю, як у мене діла і я діла у кота і наших спільних друзів. Заздалегідь я знаю про що писатиму, накидую рандомно основні думки. Воно вимальовується і залишається тільки поправити.

Дуже важливі листи я пишу швиденько. Хто я, що я роблю, що мені треба і яка я прєлєсть, посилання куди треба. Я думаю, що їх читатимуть швиденько, тому речень має бути мало, але достатньо, щоб переконати у вашій точці зору.

Також я маю кілька заготовок до тих листів, які я пишу регулярно. Це економить час.

Як треба щось перевірити, то я залишаю це на вечір, бо воно займе часу і виб’є мене з робочої колії. Теж з серйозними відповідями на питання. Щось коротеньке я стараюся відповідати одразу.

Сердиті листи треба би писати в два заходи. Перший все, що думаєш. А через час перечитати і перевірити чи думка не змінилася. Сварюся я переважно з міською радою, вони таке дніщє. Основне моє правило не дуже хамити, вказувати на помилки, писати багато раз «прошу пана» і «будьте ласкаві».  Це захоплює, тому обмеження в часі дуже помагають. Тай в житті сваритися особливо нема з ким, ото я розважаюся.

А як ви пишете листи? Це дається легко чи не дуже? Які секрети знаєте?

Довгий час я працювала без вихідних. Тобто кожного ранку я шось мулювала, 5 годин чи 3, але працювала. Якось я не працювала рік чи два, мені того відпочинку вистачило на дуже довго.

І прямо такого відчуття, що ну капєц робота дістала ніколи не було. Графік дуже автоматичний і організм вже звик, що зранку він працює. Я собі ще десь досипаю, але робота робиться. До 12-ти прокидається почуття голоду і я разом з ним.

При такому графіку затусити з друзями мош чи не щодня і всяке важливе теж встигається.

Геть недавно я відкрила існування цікавого ринку неподалік дому. Капєц як не люблю базари в класичному розумінні, ото з китайським мотлохом, бррр. Продуктових теж не фанат, обважують, працюють тільки зрання. Супермаркет іноколи навіть дешевше і приповзти можна коли мені зручно. Але цей базар особливий, там люди з околишніх сіл привозють свої продукти, еко-еко. Єдиний недолік приходити тре в 6 ранку.

І от за таких розкладів день виходить зіпсований. Якщо мене так рано збудити і вернути працювати, то я бурчатиму весь день. Того один день в тиждень я ніфігошечки не роблю, для проекту 365 все звісно відпрацьовую, але це все. Потім ми повзем по гамазінам і, якщо тре на інший базар. Мош походити по гостям. То дома щось закінчилося і треба пошукати по гамазінам, або мені треба чергова туйовинка для чергової дивної ідеї.

Оце мені дозволило розслабитися і припинити судоржно вирішувати чи робота, чи яблука. Один день належить яблукам і вирішенню всіх справ :)

Досить вдало я впровадила вранішній розпорядок дня. Розказую всю правду про те, як мені з ним живеться.

Встаю я трохи пізніше чим 9, але до 9:30 я вже переважно виповзаю з ліжка. Першим ділом роблю спорт, хоча прямо таки першим — вмиваюся, це допомагає проснутися, ну не те, щоб дуже, але хоча б бачу дорогу до гантель. Далі кава-чай, через день, інакше я звикаю до кави і стаю шалена білочка. До 10:30 я вже всідаюся за роботу.

Десь в 12 приходить обід, швидше ланч, тут я розумію, що нічо не встигаю, панікую, сварю себе, що не почала роботу в 10. Їмо ми суп, зварений заздалегідь, що дуже економить робочий час.

Зараз в мене закінчилася англійська Мерфі, а натомість, я намагаюся прикладати більше зусиль до малювання. Пів години ключі і завантаження на всі стоки. Десь пів години на скетч. І 14:00 я маю писати статтю в блог. В 14:30 я займаюся перекладом для ОТОсело. В 15:00 я би мала закінчити, такого переважно не стається. Хоч я й не юзаю соцмережі, але кота почухати, з кимсь поговорити, просто занадто складний малюнок і я десь на пів години спізнююся. Далі обід, повноцінний і гарний.

На післяробочий час в мене є туду. Якщо потусити з друзями то роботи ніякої не вийде. А так то це домашні справи, готування їди, супів-пирогів, якесь малюванн-прибирання, щось нове для роботи, що ще не знайшло щоденного відображення. Щоденний проект йде не так вже весело, стоки мають свій день. Статті не потребують такої регулярності, Опенсіті нічо не робить, що взагалі не мотивує. З Гітбуком я не можу розібратися, туди не вставляються малюнки. З прінтшопами нема натхнення нічо рішати. Зато я просунулася в домашній роботі до холодів, пошпаклювала відкоси, пофарбувала балкон. Ще покрасю стіни і почищу книги і на тому зупинюся.

В швидкий день я закінчую все мінімум в 13:00, якщо прямо я капєц треба зранку то просто не працюю і наступного дня відробляю скетч.

Якщо я тусила всі вихідні, то є великі шанси, що післяробочий час я проведу за книжкою, кіношкою чи подушкою.

У мене тут стався організаторський колапс недавно. Якась така купа неробочих, але важливих проектів навалилася. І просто тудушечка вже не рятувала. Бо спаву в один день було не закінчити.

А де-що потребує постійного помішування, але не не щодня, а десь так раз в тиждень. Як ото ходити і тицяти кнопки на всяких різних стоках, на які я гужу через фтп. Раніше я це робила раз в тиждень, але потім купа дурного і виходило раз в два тижні. А це вже фігня, а не робота.

Хочу пощупати прінтшопи.

Хочу освоїти нові техніки малювання.

Хочу написати ще кілька постів про мої геніальні ідеї для OpenCity, скоро вибори, тре оцінити варіанти для голосування і їхню відкритість до мене :)

Почала роботу над книгою 2.0. І всьо би нічо, якби книга 1.0 не була зверстана Артемом красіво, де положено. А тепер поки я знайомилася з класними людьми з українського фрілансу, одна розумна людина розповіла про інший шлях. Після закінчення вона має бути доступна для різних мобільних девайсів і легка в редагуванні для мене. Лишилося все зробити.

Це я вже не кажу про досить серйозний домашній колапс, бажання покрасити стіни.

Вот шо я зробила, надихнув Артем, він свою роботу ділить по дням. Я нагло сперла ідею. Розподілила свій армагедон на тиждень. Всьо працює на так круто, як хотілося би. Бо соціальне життя і домашні справи, це приносить задоволення і життя залишається життям завдяки цьому. Але прогрес є і зникло відчуття безпросвітної паніки. Правду кажуть, що гарний план вже половина справи.

Відпочинок це дуже важлива частина роботи. Обов’язково треба правильно відпочивати від роботи, щоб далі ефективно працювати. При чому відпочинок це не обов’язково лежання на дивані, це просто інший вид занять.

Десь на середині свого ранньопросипального експерименту я зрозуміла, що з моїм відпочинком якась фігня. Я закінчую роботу в 3, від компа відповзаю в 12, короткими пербіжками їда і домашні справи, але тіки найнеобхідніші.  А туду рухається дуже вже повільно.

Куди дівається час?

Відповідь досить проста і передбачувана. Соціальні мережі. По закінченні роботи за розкладом, я собі врубаю Фейсбук-Твітер-Рідер і тусю отамо, туда-сюда, сюда-туда. Відпочинок жеш, мош роботи шо хочеш, купа часу, всьо встигнеться. На самам дєлє нєт. Лангольєри мого часу, соціальні мережі втягували всьо, кіно, книги, мляво роблене туду. Але це як алкоголізм, головне визнати проблему і ти вже на півшляху до зцілення.

Перше я вирішила дуже чітко розділити роботу і відпочинок. Після 6-ти я не їм я не працюю. Взагалі. Маю три години з 3-ої до 6-ої на всякі роботи, що не вписуються в графік. З 6-ої до 9-ої домашні справи, покраска і всяке таке дивне, не закомпова робота вопшем. І тільки в 9-ть вечора я включаю соціальні мережі, в 12 рішила виключати, бо можна там втонути, як вчасно не втікти. За час моєї відсутності нічо-ніде важливого-цікавого не згорає.

А як у вас справи з соціальними мережами і відпочинком?

Всі певно пам’ятають і вже добряче поржали над моїм робочим днем. Останнім часом я почала страждати від такого свого життя.

По-перше, Артем плаває і встає в 6. І якось якщо мені вставати в 12, то в нього вже обід, а в мене тіки ранок, дуже не зручно з їдою і взяким тусінгом.

По-друге, вічно хтось зрання звонить, мами, бабушки, якісь люди, ЖКХ працівники. Люди геть не мають поваг до сов, скіки раз всім домашнім не кажи, шо я ше сплю, в них бувають критичні ситуації і срочно тре шось взнати.  А ше оце світло приходють питати в 9 ранку, раз в місяць, але діймає ж.

По-третє. День йде шкереберть, якшо щось треба зробити раніше. А в цьому світі все тре робити рано. Магазини роблють до 6-ти, всякі кантори-організаці-заплатити-квартплату, гєймс клаб на 2. Вставання раніше для мене стало стресом. І його тре було переживати мінімум два рази в тиждень. День магазинів і день Гєймс клаба, а ше як якась дача. Мій графік був, як бєшена кардіограма.

Карочє набридло і я прогнулася під систему. Артем каже, шо мені любе вставання важко чи то в 9 чи то 12, то чом би й не вставати в 9. Практикую оце фсьо вже кілька тижнів, жива. Але самій мені було б не справитися, мене доводиться виманювати з ліжка солодким, іхіхі.

Ще така фішка, шо до 3-ох я вже всьо поробила і в мене звільнилася купа часу, або на помагазинити, або потусити, або ше шо. І тут мене настиг дзен відпочинку. Розкажу вам про нього наступного разу.