Всі певно пам’ятають і вже добряче поржали над моїм робочим днем. Останнім часом я почала страждати від такого свого життя.
По-перше, Артем плаває і встає в 6. І якось якщо мені вставати в 12, то в нього вже обід, а в мене тіки ранок, дуже не зручно з їдою і взяким тусінгом.
По-друге, вічно хтось зрання звонить, мами, бабушки, якісь люди, ЖКХ працівники. Люди геть не мають поваг до сов, скіки раз всім домашнім не кажи, шо я ше сплю, в них бувають критичні ситуації і срочно тре шось взнати. А ше оце світло приходють питати в 9 ранку, раз в місяць, але діймає ж.
По-третє. День йде шкереберть, якшо щось треба зробити раніше. А в цьому світі все тре робити рано. Магазини роблють до 6-ти, всякі кантори-організаці-заплатити-квартплату, гєймс клаб на 2. Вставання раніше для мене стало стресом. І його тре було переживати мінімум два рази в тиждень. День магазинів і день Гєймс клаба, а ше як якась дача. Мій графік був, як бєшена кардіограма.
Карочє набридло і я прогнулася під систему. Артем каже, шо мені любе вставання важко чи то в 9 чи то 12, то чом би й не вставати в 9. Практикую оце фсьо вже кілька тижнів, жива. Але самій мені було б не справитися, мене доводиться виманювати з ліжка солодким, іхіхі.
Ще така фішка, шо до 3-ох я вже всьо поробила і в мене звільнилася купа часу, або на помагазинити, або потусити, або ше шо. І тут мене настиг дзен відпочинку. Розкажу вам про нього наступного разу.
Pingback: Важливе про відпочинок | Lily()