Вроцлав називають найгарнішим містом Польщі. Ми бачили його зовсім трошки, бо жили в містечку Свідніца, а там нам довелося відвідати дантиста.
Оце про Свідніцу у Вроцлаві :)
Тег «travelling»
Дрезден
Дуже особливий досвід. Саме заради нього ми робили Шенгенську візу і платили 35 єврів. Тільки в ньому ми випробували Каучсьорфінг.
Краків
Краків був другим містом нашої зупинки, першим був Пшемишль, але підступний позичений фотоапарат не дав нам можливості його пофоткати. Того Краків, дуже круте місто, дуже нагадує Львів, крім того, що рівне і чисте.
Отут навіть маленька копія будівлі, що поруч і текст для сліпих людей. Трохи того, що мені сподобалося в Кракові.
Українська пожежно-страхова компанія, Чернівецьке відділення в усій своїй красі
Нам якимось чудом пощастило використати нашу медичну страховку за час нашої поїздки. Нічо не віщувало біди, але зубні нерви штука непередбачувана, навіть якщо за місяць до від’їзду ви той зуб лікували. Гріх було не спробувати нашу страховку на зуб :D
Коли ми вибирали страхову компанію, то Іринка порадила нам найдешевшу, звуть її Українська пожежно-страхова компанія, сайт тіки на російській, ги. Це було класно, бо юзати ми її не збиралися. Ми пішли туди, там люди були дуже привітні, нам сподобалося.
Коли справа дійшла до діла, то в нас був вибір чи дзвонити в страхову компанію чи заплатити самим і потім отримати відшкодування. Оскільки сума була невелика, то ми вирішили заплатити. Уважно читали інфу з листочка на страховці, крім чека ми мусіли мати листочок з діагнозом, ми його виканючили, на мило написали на протязі 24 годин. З нами зідзвонився оператор і спитав шо сталося. Вопшем все що треба було від нас зробили, з зубом розібралися, поїхали далі.
Оскіки вернулися ми не до дому, а ще заїхали по дорозі до мами в Чернівці, там і звернулися в страхову компанію. Зараз буде розповідь про пекельний відділ УПСК в Чернівцях. Щоб не перетворити це в брудну лайку в їхню сторону всі нецензурні слова я постараюся не писати.
По-перше, хрєн її найдеш. На вулиці Руській 4а, як це написано на сайті ніякої Української пожежно-страхової компанії нема. Дівчинка з турагенства співчутливо каже, що її тут часто шукають. Звоним в підтримку, потім в саме відділення. Приходим.
Радісно сповіщаєм, що ми їхній страховий випадок. Молода розмальована баришня каже, щас я вас проведу до спеціаліста, явно не рада нашому приходу. Йдем до Галини Михайлівни, совдеповська пенсіонєрка, боді гард такий собі. Каже, а документи всі маєте, канєшно маєм, ми ж бумашку читали. Каже, а печаті то на діагнозі нема. А, кажу, в вашій бумашці не пише шо діагноз має бути з печаткою. Хе, мало лі шо там пише, каже їхня начальніца. Дуже хамовита пані, дуже. Каже це не годиться, і чек у вас не фіскальний. От біда, а на чеку пише шо фіскальний. Панянки дружно перейшли на підвищений тон. Кажем, а чо ви не хочете перевірити, подзвоніть, і на чеку і на діагнозі ті самі реквізити. А це не їхні повноваження, щоб ви знали, це ше будуть провіряти. Ну бля, якого хєра ви мені голову морочите, якщо ви тут не при ділах. На наше логічне зауваження, що нас тут хочуть намахати, дірєктор каже мені, що ци ви не мене кричете, вийдіть за двері успокойтеся, потім зайдете. До мене, до клієнта, який приніс їм гроші, учілкою мабуть була. Бачать, що ми здаватися не збираємося, кажуть ну ладно, заповнюйте заяву, там провірять і побачать. І тут ми подумали, що ці курві дочки можуть справити вплив на рішення по нашій справі. І по плану ми встигаємо на останній день в наше відділення в Суми. Телефонна підтримка нам сказала 10 днів, а от в бумашці написано 15. Намагаємося уточнити так скіки в нас днів є не звернення. Дірєхтор каже, а знаю я, що в цих бумашках пише, в мене таких тонни. Отак ми знаєм продукт, який продаєм. Забираємо бумашки і йдем.
Тіко я була дуже зла і вже свій відгук вони заробили, але шо відгук без імен, того вертаємся питати ім’я.
— Ім’я ваше як, — кажу до директорки,— шановна пані?
— Вікторія.
Даю зрозуміти, що мене цікавить більше.
— Вікторія Олександрівна!
Точно якраз атавізм по-батькові мене цікавить, не витримую:
— Та фамілія, пані.
— Гуцул.
Ну Гуцул Вікторія Олександрівна, курва ви ще та:) Один знайомий юрист розповів нашо на нас так насілися. Бо вони хотіли відкат з наших грошенят, того й давали нам зрозуміти, що у нас нема ніяких шансів. Вся хохма в тому, що винні вони нам були 400 гривень.
І да в Сумах нам спокійно все віддали, поспівчували пригоді з зубом. На 5 гривень меньше, але віддали.
Пишу це не для фірми, яка мала би прийняти яке рішення по таких горе-співробітниках, а для тих хто наївно піде страхуватися в чернівецьке відділення Української пожежно-страхової компанії, не робіть цього, це погана ідея. Дуже погана.
Якщо ви перший раз в Польщі
Я тут поділюся кількома корисностями, які можуть стати вам у пригоді в Польщі.
Транспорт.
Польський бус найдешевший та найкомфортніший спосіб пересування між містами, трохи навіть в Берлін і Відень їздить. Шикарний двоповерховий червоний автобус. В ньому дають печеньки, сок, булочки і буває морозиво о_О Звісно в ньому є туалєт. Якось ми їхали на перших сидіннях другого поверху, дуже круто :) Купується здебільшого інтернетом, хоча є варіанти, але ніхто з наших друзів-знайомих їх не пробував. Наша картка для цього підходить, конвертація відбувається автоматом. Вам тре буде просто сфотографувати номер і з ним прийти в автобус. Ви можете купити білет на трьох за одним махом.
Якщо вам треба поюзати поїзд, бо у Польського буса маршрути обмежені, то вам стане у пригоді сайт з планування маршруту. У поїздах Інтерсіті другий клас це насправді той який покручє. Вибирайти на сайті час, а то він криво працюватиме.
Мобільний зв’язок. Оскільки у нас обох Лайф, а у мам тоже лайф, то ми розділили свої телефонні потреби. По-перше мамам тре би до нас звонити, бо вони такі всі хвилюються, а по-друге я хочу знати як там кіт. Того ми на 30 днів активували мені Лайф тревел, мамам до нас безплатно звонити, а ми платим 2,48 за вхідні. Артему ми купили місцеву сімку з тоннами інтернету за 5 злотих, найкраще вкладені гроші за всю поїздку. Артема телефон нам показував маршрут на Гугломапах. А паперова мапа коштувала 11 злотих і то тіки для одного міста.
Їда гарна. Краківські запіканки жирнєйший жирний жир, не раджу. Яблука дешеві, сидр смачний, помідори ароматні, пічєньки і чай круті. Ваше м’ясо і сир в супермаркеті обов’язково наріжуть.
Що купити? Ну випивка не надто цікава для мене, звісно Зубровка і всі діла, але я не фанат, для мене це занадто міцно. Хіба шо сидр, але тягти звідти я його не раджу, бо він і у нас водиться. Мені сподобалася косметика, середньоцінові тєні взувають наш Ейвон з розгону, дівчаткам сподобається:) Взуття в Україні мош знайти краще за таку саму ціну, але є офіційний магазин Тімберленду і вони вам будуть дешевші там.
Гроші. На кордоні гарний курс. Чим далі вглиб тим він гірший. І перестаньте все переводити в гривні, інакше можна з розуму зійти.
Мова. Польська типу зрозуміла, коли говорять не до тебе. Ми це зрозуміли ще на кордоні. Але з часом починаєш звикати і вже навіть коли до тебе говорять. Великі міста знають англійську, що все дуже спрощує.
Загальне.
Найбільше мені сподобалося польське радіо, там геть нема російсих пісень :)
Не зичте у людей техніку в подорожі, бо ми позичили у мама фотоапарат і купили їй нову батарею, а за ту ціну могли в нашу розвалюху купити чотири карти пам’яті, які ми вирішили не купляти. Ще, звісно, наш фотоапарат дуже великий у порівнянні, але краще б я його з собою тягала.
Нестандартне фото, я зав’язую хвостик посеред Вроцлава
Шенгенські міфи або як отримати візу і не надто переплатити
Якось наша подруга запросила нас провідати її :) Тут і почалися наші візові пригоди, випробування для сильних духом. Спочатку ми думали зробити польську національну візу, яка нам безкоштовна. А потім з'явилася можливість гайнути в Дрезден, а для цього вже було треба Шенген. Хоча документи на обидві візи абсолютно ідентичні.
На сайті посольства є досить розгорнутий список того, що від вас можуть захотіти. Тут я була досить спантеличена, бо а хз що треба було в моєму випадку. Особливо мене пантеличили документи, що підтверджують мету подорожі, бо їх в переліку ціла плантація, ми вроді і в гості їдем, але ми й туристи. Десь посередині процесу ми вияснили, що таким документом у нас є запрошення, його тре з собою тягти до країни призначення, а то в вас можуть його захотіти при перетині кордону.
Я збиралася економити по максимуму і поїхати на прийом в посольство.
Чесно кажучи в певний момент ми хотіли зекономити і віддати документи в місцеву турфірму, якщо би вартість поїздки в Харків перевищувала грошові бажання агенства. Ахаха, агенство хотіло 200 єврів, просто за візу, ні за шо біше, і да, важливий нюанс, що наше запрошення нам би було не треба.
На сайті посольства кажуть, що реєструватися тре через онлайн форму, інакше нас не приймуть. Ми довго збирали всі документи, а потім сіли заповнювати цю форму і при виборі дати візиту нам сказало «відсутність вільні дати». За весь час нічо іншого цей сайт нам так і не сказав. Якось ми додзвонилися до посольства, випадково, поки звонили в візовий центр. Ми нагло заявилили, що хочемо до них на прийом. Пані була явно ошарашена таким свинством, каже, що у нас тіко через онлайн, а ми такі, а там усьо занято, а вона така, а там місць і нема на сто років вперед.
Візовий центр це найдешевше і найбільш можливе місце для отримання польського Шенгену. Сцилка на них веде з сайту консульства. Але не думайте, що тут буде все просто. Спочатку до них тре записатися на прийом, оце найпекельніше заняття. Ми робили це телефоном, є і онлайн можливість, але дати для запису показуть тільки найближчі, а не всі можливі. Хрєново, якщо ви не подружжя, бо дзвонити прийдеться два раза, слухавку передавати незя. І дат вільних дуже обмежена кількість. Цілий тиждень ми дзвонили до них і провіряли сайт на якісь вільні дні, щоб записати нас на один день. Додзвонитися до них це ще той квест, разу з 40-го мош це зробити, буквально з 40-го. Таких розмов нам знадобилося 6. Я навіть читала про це статтю, як все важко, потім читала, коли ми вже записалися.
З іншої сторони дівчатка дають вичерпну інформацію про те, які мають бути документи, сіки копій і анкету можуть вам допомогти за гроші заповнити. Звичайні їх послуги коштують 300 грн. Заповнення анкети 100 грн. Хоча ми наробили в анкеті помилок, вони нам сказали як виправити абсолютно безкоштовно.
Документи. З запрошенням нам було треба:
- страховка;
- саме запрошення;
- паспорти закордонний, український;
- анкета;
- 2 фотографії.
- справка з роботи, тільки у випадку якщо ви живете вСумах, прописані в Чернівцях, а хочете подавати документи в Харкові чи Дніпропетровську.
Анкета для нас була також ребусоподібною. Можна нагуглити купу зразків заповнення, які будуть вам дуже корисні. Нас просили виправити кілька деталей. Ще раз написати в ім'я фамілію, навіть якщо ви не міняли їх. Кількість днів перебування рахується трохи по-дибільному. Не від одного віднімаєте інше, а перший день прибуття, другий,…, день вибуття. Тоєсть якшо віднімати, то буде 10, а по їхньому 11. Також адресу треба писати прописки.
В самому візовому центрі люди дуже милі і процедура в нас заняла буквально пів години роботи. Все в одному кабінеті, електронна черга, банк, і ксерокс, і канфєтки. Можете собі замовити доставку документів кур'єром за 50 грн. В них там шося зламалося, того ми були не на якусь годину, а в пордку живої черги, тобто 10-ті. І навіть документи приймали зразу в двох не дивлячися на штампи в паспорті. Якщо мати всі документи готові і дурного не робити, то процедура миттєва.
Міфи. Купу міфів нам розказували оточуючі по дорозі до отримання візи і перетину кордону. Наприклад, що Польща 2 місяці нікому не дає візи. Чи, що чоловіків призовного віку не випускають з країни взагалі. Правда не знаю, що буде, якщо на вас є повістка, але це вже пахне незаконною діяльністю того хз. І якщо ви з кимсь судилися, наприклад зі старим ЖЕКом і на вас є рішення виконавчої служби про стягнення дєнєг, а ви дєнєх їм давати не хочета, то прикордонникам це пофік.
І да. Не беріть в людей на кордоні, якщо ви перетинаєте його пішком, ніяких сигарет перенести. І якщо у вас нема сигарет-горілки, то ви теж прикордонникам не цікаві.
Харків
Вчора з’їздили в Харків, другий офіційний вихідний цього літа. Я очікувала щось дуже страшно-сіре і радянське, але отримала прогулянку Києвом. Я геть не фанат Києва, але для Харкова це дуже і дуже круто. Більше фоток з архітектурою і всяким таким тута у Артема. А ще Харків нам показував сам великий і могутній (його звіт, дуже розгорнутий, багато фоток наших спин), отак от.
Радянськість звісно не оминула Харків. Дві з трьох головних вулиць зовуться Лєніна і Пушкіна. Я не проти Пушкіна, я проти Лєніна. Лєнін в Харкові кінг сайз, Хороший блог клявся, що його вирішили демонтувати, от-от це станеться, його не стали трогати під час знаменитого лєнінопаду, бо під ним метро. А також я бачила чувака в футболці Раша, що в цивілізовано суспільстві вважаю неприпустимим.
Повернемось до гарного. Отаку от мою теску знайли в озері.
Мій перший офіційний вихідний
В рамках популяризації відпочинку в моєму житті, позавчора ми подалися подорожувати. По області їздять прикольні рейкові автобуси, в планах було покататися на такому. Звісно в нас це ніфіга не вийшло. До подорожі ми навмисно поставилися дуже недбало, нічо не планували, майже не юзали Гугл. Їхали типу в Путивль, приїхали в містечко Буринь. Дякуємо Укрзалізниці за абсолютну необізнаність в маршрутах своїх поїздів. Типу поїзд приїздить в містечко неподалік Путивля, але станція називається Путивль, де логіка, деее? Каталися ми пів дня поїздами до тої Бурині з пересадкою в місті з кумедною назвою Ворожба. За це ми там найшли купу шовковиці, не зря їздили. Потім на автобусі доїхали таки до Путивля. До автобусу назад було три години, ми поповзли дивитися місто. Ось кого найшли, рішили фоткати, поки стоїть.
Саме місто дуже радянське, славнозвісна Ярославна маленький такий пам’ятник, Лєнон дофігошечки більший. Є цікаві руїни, але вони в дуже сумному стані. Путивль стоїть на березі річки, за словами Гугла, Сейм, того від Ярославни відкривається гарний вигляд, нагадує Кам’янець. Ще ми пішли в монастир, там нас завдяки Барбарі пустили погуляти в купол, ви колися були в куполі церкви? Я так, шкода на фотці не видно довжину моїх шорт, певно люблять іноземців настіки, що на цей прикрий момент рішили не звертати увагу.