Ну вопшем, я вернулася до інтирнету. Скоро вам почнуть приходити відповіді на почту, а в блог я трошки розповім про де була, кого зустріла і чого навчилася. Сподіваюся, що ви без мене не сумували.
Тільки я не впевнена, як надовго я біля внятного інтирнету. Тому, якщо ви хотіли у мене щось питатися то зараз якраз час :) Деталей і дат поки не знаю.
Десь тиждень часу я буду недоступна :) Я то доступна, інтирнет при мені буде, але буду без компасико, а це означає, що нічим корисна я бути не зможу.
По часу це буде з 22 вересня по 1 жовтня.
Якщо у вас є які діла до мене, то постарайтеся встигнути до того часу. І не раджу відкладати на останній день, бо мені буває треба подумати або елементарно час на перевірку.
Всім чмоки :)
Їздили в Харків до Хорошого блога в гості :) Харків був дуже жаркий, дорога пекельна, але зустріч з Великим блогом цього завжди варта.
Всіх свої друзів ми запрошуєм в гості. Єдиний гість, який у нас колись був просто так подивитися місто це великий і могутній Хороший блог. Сам він стверджує, що таке маленьке і затишне містечко може бути місцем туристичного відпочинку. Ну дивитися тут особливо нема шо, зато бувають смачні кафешки з таким гарними цінами, що дух захоплює.
Ми добряче обгуляли все навколо і загалом гарно потусили :)
І звісно ми гарна компанія, а дома у нас живе найчарівніший кіт у світі. Ще я крута господинька і люблю пекти для гостей, от цього разу я могла б пекти чізкейк, якби не забула купити цукру.
По дорозі в Чернівці Київ здався дуже жвавим містом і навіть часом склалося враження, що я багато пропускаю. Певно це враження від Пінчук арт-центру зі скелетами Деміана Хьорста, прямо вся обзаздрилася киянам, у яких купа цікавих подій.
Головною подією в Києві по дорозі назад мав стати Книжковий арсенал. Навіть не так, швидше зустріч з творцями Доброї листівки на Книжковому арсеналі. Обзавелися купою відкриток для друзів і ця зустріч стала найяскравішим моментом події, Добра листівка класні :)
Сам Книжковий арсенал вразив маштабами, бачили Кодекс Серафіні, купу книжок, цікаві інсталяції та ілюстрації. На диво геть нічого не купили, для порівняння з Форуму видавців у Львові ми перли 5 книжок і 3 з блошиного ринку. Чи то важко давалася поїздка назад і прогулянка з рюкзаками чи то чернівецька зустріч нас надихнула.
Власне в Чернівцях ми здибали крутого чувака в антикварному магазині, Артем вибирав книги з фізики. Ціна була гарна, але перти їх за 900 км ну натхнення не було, от ми вирішили подумати. А як продавець узнав, що ми прям шас дєнєх йому не дамо, то видав нам цілий монолог про те, що вапшє-то він тут світло на нас палить і ми геть не маєм поваги до його персони і його роботи. Не треба казати, що рішення було прийняте миттєво. На правах реклами магазин на початку Руської, велком так би мовити та енджой.
Але з того часу ми добряче задумалися, а нафіга нам це? Чи так мені потрібні ці книги? Чи дадуть вони мені якусь нову користь? Чи справді я їх так хочу? От і минула книжна лихоманка, навіть Кодекс не захотілося і вусом не повела. Бачила хтось в Фацабуці хтось прикупив книгу про котиків, оце мені шкода, що я її не помітила. Народу було море і роздивитися щось було важко, а маневрувати з рюкзаками дуже напряжно. Ще були круті видавництва типу Ташен, тоже шось гарне, але не зачепило.
Натрапили на отаку прикольну штуку, люблю старі прикольні штуки :)
І от післязавтра ми повзем до мама з зупинками в Києві. Плани грандіозні, гуляти, побачити друзів, всяко відпочивати і розважатися. Щоправда Сіноптік каже, що швидше за все відпочинок ми проведемо на дивані, бо дощ. Перспектива геть не фонтан. Сподіваюся погода передумає.
Вже стало традицією в ці поїздки відпочивати від інтирнету, спочатку вимушене необхідність, а тепер приємна звичка. Нічо особливо страшного статися за моєї відсутності не може, як показує практика. А я тим часом займуся однією детективною книгою, яка чекає на мене вже десь рік.
Сьоні-завтра я ше тута і як маєте які питання то краще би їх задати зараз :)
Це не війна добралася до міста Суми, це совок з нього все ніяк не піде. В останні дні літа ми прогулялися в сумський аеропорт.
(more…)
Усі давно знали про його існування, а ми зібралися з духом і поюзали його. Ну не то щоб самі прямо зібралися, наш друг Віктор бавився цим останній рік і його відгуки надихнули нас на це безумство. Всю Польщу ми зупинялися то в друзів, то у друзів друзів, то у друзів Віктора по Каучсьорфінгу, а от у Дрездені це сталося у нас вперше:D
Враження. От Дрезден класний, але з нашим Каучсьорфінговим другом Дрезден крутіший рівно в два рази. Взагалі Віктор казав, що люди вирішують все, не архітектура, будинки, цікаві місця, а саме люди. Тут я його зрозуміла. Сидіти на дорозі і пити пиво, видертися на півзруйнований будинок серед ночі і побачити шикарний вигляд на нічне місто, запертися в якусь маленьку галерею бо «о, диви, в них виставка відкрилася, це ж по вашій часті».
Томас нас навчив кільком цікавим речам. Якщо ти думаєш, що тут люди милі і приємні, то в Автралії вони в рази миліші і приємніші. Треба весь час пробувати щось нове. І робити те, чого боїшся час від часу. Здається би філософська маячня, але от ми спробували юзати останні дві поради і життя стає цікавіше. І ще каже, що треба більше посміхатися до людей, тоді вони посміхатимуться у відповідь. Пробувала це поюзати в історії з чернівецькою страховою, не працює.
Технічні деталі. Артему дістався Каучсьорфінг, а мені дісталося планування маршрутів і транспорту. Віктор одразу сказав, що нада відгуки, один залишив сам, а інший я наканючила у однієї своєї Твіттер-подруги, це мало би полегшити пошук дивану. Ще Віктор з досвіду знає, що треба відправити десь в районі 20 запитів, щоб знайти те, що тобі треба. Нам пощастило десь на 10-му.
В знак вдячності за місце для спання ви можете привезти якийся подарунок, у нас був шоколад. Чи можете що-небудь приготувати з національної кухні, борщ наприклад.
Загалом раджу мати запасний варіант, типу хостела, про всяк випадок, бо це ж люди, і до від’їзду мати номер телефону вашого Каусьорфінгового хазяїна.
Останнім місцем нашої зупинки була Варшава. Пам’ятайте на питання «Варшава чи Краків?» немає правильної відповіді. Варшава була зруйнована під час Другої світової і все здебільшого відновлене, а так і не скажеш. Коли ми гуляли йшов дощ, що геть нам не мішало робити радісні фото.
Трохи фото