Замість того, щоб купляти готель ми вирішили орендувати квартиру через Airbnb. По-перше, це дешевше. По-друге, в нас була би кухня, а це означає, що можна зекономити на їді і спробувати всього місцевого.

Я уточняла у візового центру чи приймають вони оренду через цей сервіс, мені підтвердили, що приймають. Друкувала скрін з сайту, також у банку робила роздруківку за один день де писало, що гроші з рахунку пішли. Останнє більше зацікавило працівників візового центру, хоча забрали вони всі бумашки.

Ми вибирали квартиру з гарним рейтингом і щоб в центрі міста. Коли разовий проїзд на автобусі коштує 1 євро, то це важлива деталь. Оце наша хата, в житті вона така ж, як і на фото.  Я реєструвалася за реферальним посиланням, тому мені була знижка в 20 єврів. Також цікава штука плата за прибирання, її де-хто бере, а де-хто ні, я вибрала квартиру без плати за прибирання.

Ваша оплата знімається з вашого рахунку і зберігається на рахунку сайту до тих пір поки ви не заселитися і не проживете один день там. Для цього нічо не треба робити, все буде автоматом.

Єдине на, що я не звернула увагу і про це не писало в гайдах це скасування замовлення,  у мене було стрікт, мені б вернули тільки половину суми, якби нам не дали візу. Хоча можливо знайти такі, де би вам повернули 100%, це флексібл чи модерейт.  У флексібл тре повідомити за 1 день, або модерейт, де повідомити треба за 5 днів.

В хаті була дубаріна, десь як у нас зараз. Тоєсь в межах норми, але далеко поза зоною мого комфорту. На щастя в ванній тепла підлога від гарячої води, інакше я би певно не милася взагалі. Наш хост казала, що в неї мош було спитати обігрівач. По-перше я про це і не подумала, а по-друге, якщо це тепловентилятор, то ця штука випалює повітря і нічо не гріє. Хз як в інших хатах цього міста було би. Але пам’ятайте, що Литва холодна країна, ені кейс просіть з розгону обігрівач. А я рішила, що наступного разу візьму хату з духовкою хоч. Дома я так рятуюся.

Мені було дуже цікаво політати на літаку, я ніколи не літала. Це мене лякало і було дуже цікаво водночас. Ще мені було дуже цікаво як працюють аеропорти, бо я хотіла заюзати такс фрі.

Ми приїхали в Жуляни на 3 години раніше до відправлення. Прийшли до стійки на якій написано інформація і сказали шось типу, «здрастє, нам би в Вільнюс, куди це йти?». Пані верх ввічливості розказала, що у сусідньому залі загориться монітор де буде написано наш рейс, це розпочинається реєстрація, десь за дві години до відльоту. За 40 хвилин до відльоту закінчується реєстрація, за пів години закривається вихід до літака. У Вільнюсі ми марно намагалися знайти таку ж ввічливу інформаційну пані.

У нас був безкоштовний багаж, ручна поклажа, яка у Візейра має бути не більше 42х32х25, я дуже переживала і купила спеціально рюкзак. Цей багаж має вміститися під сидінням перед вами. Я думала вони прям з лінійкою мірятимуть. Але ні, і місця під тим сидінням дофіга. Я бачила як пара не змогла втиснути багаж в рамки (у них стоять спеціальні металічні рамки, щоб провірити), але якось вони полетіли і нічо не доплачували. На рюкзаки повісили гарні наклейки апрув.

Ще у нас була реєстрація через інтирнет, це значить, що тре було уважно вписати свої дані і бумашку роздрукувати. Її нам поміняли на гарний посадочний талон у Жулянах, а у Вільнюсі так з ними і ходили всюди, тю. І багаж свій, який справжній великий багаж тре тут віддати.

На другому поверсі аеропорту Жуляни знаходиться перевірка багажу на заборонені речі. Хз як це зветься, металодетектор і всі діла. Вони відібрали мої манікюрні ножнички! Всі такі, ну ясно шо таке незя, але в правилах написано шо зя до 5 сантиметрів лезо. Хоча може це в той багаж, що здавати. Ми забрали мою прєлєсть на зворотній дорозі, вона тусила в камері схову за 120 гривень, бу-бу-бу. Також рідини незя біше 100 мілілітрів, і вони всі мають бути впаковані в прозозору упаковку-пакєт-сумочку, щоб видно було шо там. Воду у вас відберуть, можете собі купити маленьку Бонакву в Дюті фрі за євро, найдорожча вода, яку я коли-небуть пила. Також окремо показують ноут, все з кишень і ремені. Якщо ви після цього бібікатимете, то вас обшукають, мачиків мачики, дєвочьок дєвачки. Туда я не бібікала, а назад бібікала. Хоча весь металолом на мені був той самий.

Потім таких маленький непевний відділ митниці, які питають чо я так мало везу дєнєх з собою. Ви можете безкарно вивезти до 10 тисяч єврів, далі тре декларувати.

Літати було страшно, бо як ти чось не робив то воно страшно. Ну і вуха закладає, Віктор казав беріть жуйку, не помагає. Дихати ротом помагає, закрити ніс і подути в ніс помагає :D Ми в аеропортах біше тусили чим в самальоті, злетіли, розвезли каву, розвезли духи (не питайте) і давай сідати.

(more…)

Всі наші подорожі починаються з того, що у Візейра був розпродаж. І вже черговий раз ми хотіли спробувати літаки, як вид транспорту. Цього разу таки успішно. І ще нам треба була віза, а це штука з пригодами і купою бюрократичної волокіти.

Чому саме Литва, спитаєте ви. Ми чули, що вона країна дружня і дуже сподівалися на мультивізу. Тай попередній досвід отримання візи у поляків взагалі нічим не надихав. І звісно хотілося побачити щось нове.

Ми подавали документи через візовий центр. Після досвіду з Польщею склалося враження, що до посольств не добитися. Але приємний бонус полягає в тому, що документи назад вам можуть відправити кур’єром, посольство так не робитиме. А це вже економить немало грошей. Взагалі чи варто їхати в посольство самолічно чи скористатися таким центром залежить від того де ви, а де сам центр і де посольство.

Документи ми збирали всі, які могли дістати:

• квитки на літак, куплені у Візейра,
• житло, куплене у Airbnb,
• робочі довідки,
• виписки з банківських рахунків,
• документи на власність,
• анкета, фото,
• страховка.

Бумашки про квитки і житло були роздруковані з сайту і також роздруковані у банку зі штампіком, останні були набагато важливіші.

Робочі довідки це наріжний камінь всіх фрілансерів, для ПП годиться довідка про реєстрацію або остання податкова декларація. Для не працюючих годиться виписка з банку. Робочі довідки дійсні тільки тиждень, про це ніде не пише.

Навіть маючи робочі довідки ми робили виписки з банку.

Тепер документи на всяке нерухоме і нерухоме майно. Це ми брали про всяк випадок, пані діловито всьо поскладала і спитала чи нема при нас оригінала о_О Вона могла поставити галочку, що ми пред’явили оригінал.

Анкета заповнюється в електронному вигляді, ви можете зробити її російською. Я це помітила, коли вже заповнила англійською. З англійською проблема в транслітерації. Також в мене були питання по деталях заповнення, я писала всьо на мило і вони мені відповідали. Наприклад, у них пише адреса, це прописка чи проживання. Минулого разу була прописка, цього разу проживання. Також важливе питання про те як написати те, що ви хочете мультивізу. Треба вибрати максимальну кількість днів у намірі перебування (можливо максимум 90), і дати так, щоб виходив рік чи скіки вам тре. За таких розкладів я отримала піврічну візу, 90/180 стандартна штука, я хотіла рік, жадна дєвачька. Чи сам формуляр косо зроблений чи я їм не сподобалася ніпанятна. Тому ви це уточняйте і мені розкажіть :)

Вже сто років як робимо фото на документи дома, скотч приклеєна простиня до стіни і гарне світло, все, що треба, щоб наша мильничка зробила потрібну роботу.

Страховку ми купляли тута, при чому в Сумах є відділення про яке не сказано на сайті, а якщо ви в Че, то не беріть в них нічо, вони дурні там. А тут милі пані.

Власне з нюансів, записуватися на певний час не треба, в порядку живої черги. Ми прийшли, злякалися, бо черга була на вулиці. Але потім поняли, що то на видачу і поповзли всередину. На Польщу смєртоубійство, пані сваряться, що документи косо заповнені, показують як заповняти, в якому порядку складати. Далі популярна Еспаня. Гроші за візу тепер беруть в гривнях, а ми мали єври, ну і зря.

Отака задача для бюрократа 80-го левела. В турагенство просто так тепер не мош, бо тре відбитки пальців здавати між іншим.