Досить вдало я впровадила вранішній розпорядок дня. Розказую всю правду про те, як мені з ним живеться.
Встаю я трохи пізніше чим 9, але до 9:30 я вже переважно виповзаю з ліжка. Першим ділом роблю спорт, хоча прямо таки першим — вмиваюся, це допомагає проснутися, ну не те, щоб дуже, але хоча б бачу дорогу до гантель. Далі кава-чай, через день, інакше я звикаю до кави і стаю шалена білочка. До 10:30 я вже всідаюся за роботу.
Десь в 12 приходить обід, швидше ланч, тут я розумію, що нічо не встигаю, панікую, сварю себе, що не почала роботу в 10. Їмо ми суп, зварений заздалегідь, що дуже економить робочий час.
Зараз в мене закінчилася англійська Мерфі, а натомість, я намагаюся прикладати більше зусиль до малювання. Пів години ключі і завантаження на всі стоки. Десь пів години на скетч. І 14:00 я маю писати статтю в блог. В 14:30 я займаюся перекладом для ОТОсело. В 15:00 я би мала закінчити, такого переважно не стається. Хоч я й не юзаю соцмережі, але кота почухати, з кимсь поговорити, просто занадто складний малюнок і я десь на пів години спізнююся. Далі обід, повноцінний і гарний.
На післяробочий час в мене є туду. Якщо потусити з друзями то роботи ніякої не вийде. А так то це домашні справи, готування їди, супів-пирогів, якесь малюванн-прибирання, щось нове для роботи, що ще не знайшло щоденного відображення. Щоденний проект йде не так вже весело, стоки мають свій день. Статті не потребують такої регулярності, Опенсіті нічо не робить, що взагалі не мотивує. З Гітбуком я не можу розібратися, туди не вставляються малюнки. З прінтшопами нема натхнення нічо рішати. Зато я просунулася в домашній роботі до холодів, пошпаклювала відкоси, пофарбувала балкон. Ще покрасю стіни і почищу книги і на тому зупинюся.
В швидкий день я закінчую все мінімум в 13:00, якщо прямо я капєц треба зранку то просто не працюю і наступного дня відробляю скетч.
Якщо я тусила всі вихідні, то є великі шанси, що післяробочий час я проведу за книжкою, кіношкою чи подушкою.