Ця хрєланхолія мене діймала і мені доводилося останнім часом багато думати. Нічого нового я, звісно, не відкрила. Але інколи дуже очевидні речі потребують переосмислення або навіть втілення в життя.

А чи я би заплатила за таке гроші?

Я собі взяла за правило кожного разу дивитися на картинку і думати чи дала б я собі за це баблішка. Якщо нє, то що треба змінити, щоб це стало привабливим? Це мене позбавило від манії розмножування. Ясно, що один і той самий елемент можна обіграти композиційно багато разів і типу нова картика. Але що саме суттєво нового в ній? Чому б один клієнт хотів купити обидві? Якщо чіткої відповіді нема, то значить робота не годиться.

Цей підхід має недоліки. Критично починаєш дивитися на вчорашні та позавчорашні картики. А в тоді ж я була в захваті. Виникає бажання переробити-перезалити, це деструктивне бажанння. Так можна застряти в чомусь одному надовго.

Скільки можна витратити часу на створення такого?

І от я собі порішала оце все про гроші і тут робота стала взагалі настіки розростатися. Вона спокійно злопала обід і ковтнула годину вільного часу після роботи. Працювати швидкий день стало просто на годину швидше чим звичайний. Збиратися кудись стало стресом, бо нема дня, коли можна спокійно встигнути. Отака біда.

Не то, що я вже порішала шо робити, прийшла вам розповісти про ідеї.

Перше, це заміряння часу. Кожна картинка має зайняти отакий час. Ясно, що може й більше. Але коли обмеження накладено, то працювати стараєшся в темпі, а не вибирати кольори 15 хвилин, тіки тому, що хз який відтінок рожевого вибрати.

Друге, ні відволіканню. Ну, соціальні мережі вже давно в прольоті. Але ще є мило і кіт. Скільки розваг можна знайти на милі, з Іринкою потриндіти, на листи повідповідати. Коте буває приходить бавитися, така вона спокуслива курва і 15 хвилин роботи, як не було.

А що ви вирішуєте з оцим час-гроші?