Як правильно лажати

03.07.2015

За час відмови роботи зі стоками я навчилася відбірно лажати. Я себе заспокоюю тим, що невдачі це незмінні супутники успіху.

Ще ставлю на те, що для того самого омріяного успіху треба, крім таланту, ще й багато праці. Іноді мош обійтися без того таланту. У мене були друзів, які малювали гарніше, крутіше, були талановитішими і всяко мали більше переваг. А сидю дома з котом і працюю 5 годин в день тепер я, чогось.

Можна бути скільки завгодно талантом, намалювати дві картини, сидіти тихенько і чекати з моря по морді. А мош дофіга малювати, всюди тусити, стукатися в усі двері.

Але якщо ви талант та щей працелюбний, то вас взагалі не спинити, таких дуже багато серед моїх реферальчиків. Я інколи дивлюся на роботи стокових новачків, пускаю слюнки і думаю, якби я починала з такими роботами…

Дуже багато мені казали, що я нездара. Вчителі з художки оцінювали мої вміння, як дуже посередні. Тому тепер мене дуже важко образити тим, що я десь злажала. Мене тоді це засмучувало, а зара пофік. Я мульйон раз спробую, але десь на мільйон перший в мене вийде. Так я собі рішила.

От всякі конкурси мене все ще засмучують, того я в них участі не беру. А як беру, то потім жалію і знову участі не беру :D

А як ви переживаєте невдачі?

Пост про те, що творчі люди взагалі-то не такі вже й псіхи

10.06.2015

Звідкись ото повелося, що художники і всякі творчі особистості це страшні феї, в них свій світ, неосяжний для звичайних людей. А малювання це таке міфічне заняття, яке стається тіки під натхнення. Решту часу художник займається спогляданням світу і шкідливими богемними звичками. Шо творять такі люди ніпанятна, на то воно й мистецтво, чим ніпанятніше тим мистецькіше.

На мою скромну думку мистецтво має бути зрозумілим і заставляти думати. Якщо ви нічо не подумали разом з чимось, що гордо зовуть мистецтвом то це просто мазанина.

Також, це трохи через гроші. Художників, які і акторів чи музикантів, звикли бачити або дуже бідними, або капєц багатими. Люба творча професія це така ж професія, як сантехнік, наприклад. Працюєш, знаєш свою справу, маєш гарний заробіток.

Ну ми буваємо трошки незвичні, але це все в межах звичайної людської незвичності.

Сучасне мистецтво

19.05.2015

Українська вишиванка стала модним трендом цього року. Ми всі канєшно попишалися з цього приводу. Гарний привід для пишання. Взагалі українці майстри пишання. При чому пишаємося ми чимось, що вже довело свою вартість. Як то от вишиванкам пара сотень років і ми їх любим, вони українські, нада пишатися. Спортивні досягнення, з цим не посперечаєшся.

А от мистецтво. Мистецтво штука суперечлива. Хтось розумний висловив цікаву думку, щоб стати відомим в Україні, треба спочатку стати відомим закордоном. Інакше українці не сприймають ні молодих, ні талановитих, просто не цікаво, пишаємося вишиванками.

Недавно на Платформі читала про те, що сучасне мистецтво це те, що змушує думати. І тут мені згадалася як всі насипалися на Стронговського за Лесю Українку. Українці не здатні сприймати нове поки що. Нестандатно думати теж особливо не здатні. Тому те, що мало би заставляти думати насправді просто ображає. Це як ображати почуття віруючих. Обмеження і комплекси, от що вкриває пересічного українця.

Недавно були у мама і я бачила тєлєк, там віщала передача типу чому український внесок у Другу світову більше за російський. І чувак, який мене обізвав дурою з вушками розказував, як ми маємо всі пишатися. Якщо це найкращі сини твої Україно, то зупиніть поїзд, я зійду.

Молодих і талановитих у нас багато. Скоро вони всі зрозуміють, що тут їм нічо не світить і поїдуть туди, де люди хочуть думати і вміють виходити із зон комфорту.

Перевірка зв’язку

14.05.2015

Нема нічо гіршого чим лист без відповіді. Недавно виявилося, що писати мені на почту може стати нелегким завданням. У Гугла смішний спам-фільтр, часто-густо листи з майл.ру він відправляє в спам.

Я не практикую листів у справах без відповіді. Якщо ви мені написали і вже кілька днів ні слуху, ні духу, то дайтеся будь ласка знати в якийсь інший спосіб, через соцмережі чи коменти тута. Фейсбук до речі тоже дуже підступна тварюка, листи, які приходять від людей з якими ви не друзі будуть післані у папку «Інші». Повідомлення про листи до груп тоже якось трошки дивно працюють.

Єдиний шанс лишитися на певний час без відповіді це коли я кудися поїхала, бо їздую я без інтирнету. Але про це завжди є пост в блозі і висить він на видному місці.

Зараз малюю їду, щось прийшло натхнення дивне, думала малювати 4-те липня, почала з хотдогів і потягнулося. Малюю і страждаю, бо хочу все з’їсти.

Пейпел в Україні

09.04.2015

За нашу найбільшу біду взялися серйозні люди з Амерички. Є всі шанси отримати нам Пейпел. Зараз українська сторона готує підгрунтя для приходу Пейпел в Україну, знаю, це неймовірно. Але Пейпелу тре показати, як його тут хочуть, треба всім піти і полайкати сторінку Пейпела в Україні. Самим полайкати і друзів заставити, і батьків, і бабусь-дідусів.

Нагадую, що один з нових і перспективних стоків Кріейтів маркет не має іншого способу оплати крім Пейпел. І навіть більше вони не планують добавляти які-небуть інші способи оплати. Звісно чек в $500 нам доступний, але це дуже не проста затія. Не буду згадувати про Айс, який відмовився від Скрілз і тепер має тільки Пейпел і Пайонір. Пайонір нам доступний, але сьорано обідно.

Якщо ви з тих, хто продає свої речі на Етсі, то вам довотиться платити 10% комісію за вивід грошей, знову таки Пейпельна біда.

Прінтшопи всі працюють з Пейпелом, ніяких інших варіантів немає.

Отак сильно нам треба Пейпел, тож ідіть і лайкайте, хоч щось залежить від нас :)

Третій Видавничий Non Stop

01.04.2015

Тут така справа, мене запросили бути лектором на студентському фестивалі Видавничий Non Stop. Я канєшно лектор не фонтан досвідчений і не практикувалася років зо 3-4. Але бажання розповісти про стокову ілюстрацію дуже вже було спокусливим.

Отже 16 квітня о 17:30 моя лекція про мікростоки і всяку таку мою стандартну лабуду. Якщо ви студент і маєте можливість прийняти участь, то я раджу це зробити, бо там буду я і інші гарні люди.

Також з важкого все це буде по дорозі до мама, бо в Києві у нас пересадка і завжди ми там гуляєм день, а цього разу гулятимемо з користю. Думаю ми послухаємо одну з лекцій, чарівні організатори нам таке запропонували. План воркшопа я вже склала, залишилося склепати маленьку презентацію і певно знадобиться кілька візиток :)

Маршрутки по 2 гривні і безкоштовна медицина

31.03.2015

Здавалося б як пов’язаний дешевий транспорт і медицина. Шас розкажу як я це бачу.

Ми всі пережитки клятої совдепії і хочемо шоби всьо було дешево або безкоштовно. Єдина біда, що дешеві маршрутки це галімі маршрутки. Вони постійно ламаються, грязні, не ввічливі, без кондиціонування, інколи загораються і всяке таке. Покажу на прикладі державних тролейбусів, вони коштують вдвічі дешевше за маршрутки і тому вже майже вимерли.

А тепер шо би було, якби електротранспорт коштував ринкову ціну? Марштуток би не було, як таких. Так, це було би капєц як дорого, гривень 10-20. Місту екологія, але це фігня, нікому вона не цікава. Але до прикладу гармошковий тролейбус вміщає 10 маршруток Газелей і ніяких вихлопних газів. Зранку вам ніяких пенсіонєрів, які їдуть на базар у час пік. Ніяких кондукторів, все вже давно має шляхи до автоматизації. Чистота і краса, ще б пак за такі гроші :)

І не нада мені розказувати про нещасних пєнсіонєрів, які повмирають без пільг на транспорт. Да, пільг бути не має, це зло. У пєнсіонєрів є діти, а як немає дітей, то є соціальні служби. Задовбали всі вити про тих курва пєнсіонєрів, їх вже більше чим працюючих, скоро нас їсти почнуть. Наша сусідка, фізик, працює в дуже поважному віці і не ниє. А ті, хто ниють, в черзі на почту влазять переді мною і обкладають мене відбірним матом, бо я незгідна з такою наглістю. Пфф. Я згідна спонсорувати наших рідних бабусь, але не бабусь всього під’їзду. Ну на крайняк хай їм буди знижка 10% в не час пік.

Тепер про звичайних людей. Багато народу би накупили велосипеди. І тут виявилося б, що у нас нема велодоріжок, оскільки багато людей були б стурбовані цією бідою, то рано чи пізно вони би з’явилися. Профіт. Далі всі перестали би їздити по пів зупинки і почали би багато ходити пішком. І тут виявилося би, що останній раз тротуари ремонтували 30 років тому. Десь в цьому місці відбувся би фокус, що й з велодоріжками. Вже не кажу, що це корисно для здоров’я.

А до чого я тут приплела медицину? Це той же випадок, що й з тролейбусами. Безкоштовне гарним не буває. Медицина має бути страхова і клініки приватними. Зараз медицина забирає 3% ВВП, це бешєне бабло спускається на вітер. Бо те, що державне то нічийне і про ефективність ніхто не думає.

А лікарі, лікарі видумують фальшиві діагнози, виписують за відсотки ліки певної фірми. Крутяться, як можуть. Бо середня зарплата лікаря на рівні середньої, це 50-130 басків, залежно від курсу. Гана, держава в Африці, середня зарплата $56, зарплата інтерна $1000, спеціаліста $2000-3000.

І тут буде той же ефект, як і з маршрутками, платиш дофіга і тому цінуєш. Народ почне робити зарядку, а їздити на велосипеді і так всі їздють, бо транспорт дорогий :)

Добрі наміри

24.03.2015

Продовжуючи філософську хрєланхолію.

От що вас спонукає до дії? Я впевнена, що яка би мотивація не була, але основний рушійний момент це щире бажання діючого. І не можна заставити себе захотіти. Хоча можна яскраво уявити те, чому зараз «ні», і що треба щоб було «так», намалювати собі шлях і рухатися туди. Звучить дуже просто і неправдоподібно, але ключ в постійній роботі і інакшого не буде.

От добре самомотивація це особиста справа кожного, а якщо хочеться мотивувати когось рідного чи друга. Тут я бачу завжди слизьку дорожку. Як там, добрими намірами вистелена дорога в пекло. Тоєся ви дуже хочете допомогти, але це ви хочете змінити щось в житті, а не сама людина. От тут можуть бути суперечки ціною в дружбу. І от хтозна як доносити до рідних людей бажання змін і чи треба його доносити, якщо вони з цим щасливі.

А якщо нещасні і постійно жаліються і нічо не роблять? Тут як на мене той єдиний варіант коли треба щось робити, не слухати ж це ниття постійно. І, як в любому пошуку мотивації треба шукати або те, що прибавиться в житті або що зникне. Якщо ти знайдеш роботу, то зможеш собі купити круті шузи. Або якщо ти не знайдеш роботу, то я перестану давати тобі дєнєх на життя. Ця всім відома зона комфорту, поки тобі добре, робити й не дуже хочеться.

Моє золоте правило, я стараюся не давати поради, якщо мене не питають. Тоєсть я може і зриваюся, але свідомість дуже старається. І навіть якщо в мене спитали поради і не прислухалися то теж стараюся не бубніти. Бо я ніхто, щоб втручатися в чиєсь життя і тільки тому, хто приймає рішення нести відповідальність.

А як ви до цього ставитеся? Даєте поради, а як сприймаєте їх, коли радять вам?

Стресостійкість

23.03.2015

От шо мене давно мучить, так це як жити з зовнішнім світом. От круто, робота в мене абсолютно не залежить від навколишнього середовища. Тут ніякий стрес мені не грозить, крім підступних Машок Стюарт, здебільшого все залежить від мене. Гарно працюю — гарно заробляю, а лінуююся, той наслідки відповідні.

А от навколо, тоска-пічяль, виходиш на вулицю, нікого не трогала, а вже нахамили. Якось стояла на почті, якось пенсіонерна курка заявила, що я не з тої сторони стою, бо вона стоїть з правильної сторони і того я після неї. Коли на мене отак наїжають, я здебільшого дуже засмучуюся і переживаю.

В мене план навчитися не сприймати легкий стрес. От щоб люди не могли засмутити мене своїм поганим настроєм, вибриками чи істерикою і попри все добиватися свого. Я почала з малого, я діймаю людей в інтирнеті. Також я в Рідері читаю одну німецьку блогерку, яка дуже рідко постить дуже цікаві речі, а зазвичай тупа і самозакохана. Отак я треную силу волі. Також мене ніякі дивні розмови в Твітері не здивують. В житті це мені дає геть трохи прогресу.

А ви стресостійкі? А якщо ні, то як ви з цим живете?

Як побороти прокрастинацію?

17.03.2015

Не відкрию нічого супер нового, так роздуми на тему.

Я собі бачу прокрастинацію кількох видів. Це та, яка підкріплена несприятливими умовами і звичайна, а ще коли друга прикидається першою і коли вже геть нічого не допомагає.

Прокрастинація і несприятливі умови. Тут у вас є серйозні причини не доходити до малювання, робота, домашні справи, які не можна відкласти. Це не видумані справи в Твітері чи в Фейсбуці, а турботи, які вимагають вашої уваги і без вас вони зроблені не будуть. Я думаю, що перше треба визначити скільки часу ви зможете проводити за малюванням і перестати себе діймати тим, що ви не займаєтеся ним більше. Це все вимагає старанного планування і відповідальності. Тобто запланована година в день дасть гарні результати, але якщо її справді якісно відпрацювати.

Звичайна прокрастинація. Це моя подруга, ми з нею скільки часу провели разом. Все вроді зроблене, сідай і малюй, а тут Фейсбук, а там Твітер. Мені допомогло, як потім я прочитала у книжці Яни Франк і десь здибала в блозі Етсі, вивести роботу в рівень рутини. У мене умовний рефлекс, я встала, попила чай і почитала інтирнет, на це вистачає до годину часу, все закрила і працюю. З більшим чи меншим успіхом це зараз працює. Головне все закрити і почати працювати, от зібратися і сказати «ні» всякій можливій хрєланхолії. Це вже половина справи, а сама робота не така страшна:)

Довго в мене звичайна прокрастинація прикидувалася чимсь серйозно мотивованим. Як то у кота страх, як треба прибрати і їсти хочеться і стаття яка капєц корисна, не можу ж я її кинути. Тут також необхідне планування, тоді на статті лишається вільний вечірній час, вони нікуди не потікають. Уборка в кота і в хаті за графіком, не те, щоб я прям маю середу і неділю, як уборочні дні. Просто коли я помічаю грязюку я планую найближчий вільний вечір на прибирання і сповіщаю всіх причетних.

І останній найстрашніший вид хрєланхолії, це коли вот ніяк і нічо не виходить. Плани складені, а все йде шкереберть і так мільйон раз. Тут без підтримки не обійтися. Якщо вона вам потрібна, то ви знаєте, де мене найти. Зараз ми бавимося з Іринкою, якщо хтось бажає приєднатися, всіда рада :)